Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Ein Psalm Davids. Zum Bekennen (der Sünde).
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Jahwe, strafe mich nicht in deinem Zorn / Und züchtige mich nicht in deinem Grimm!
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Denn deine Pfeile haben mich getroffen, / Und deine Hand liegt schwer auf mir.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Nichts Gesundes ist an meinem Leib ob deines Grolls, / Nichts Heiles in meinem Gebein ob meiner Sünde.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Denn meine Schuld geht über mein Haupt, / Wie schwere Last ist sie mir zu schwer.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Es stinken, es eitern meine Wunden / Um meiner Torheit willen.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Ich bin gekrümmt, bin sehr gebeugt, / Den ganzen Tag geh ich traurig einher.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Denn meine Lenden sind voll Brand, / Nichts Heiles ist an meinem Leib.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Ohnmächtig bin ich, ganz zerschlagen, / Ich schrei vor dem Schmerz, der in mir tobt.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
O Herr, du kennst all mein Verlangen, / Mein Seufzen ist dir nicht verborgen.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Mein Herz pocht laut, meine Kraft ist weg, / Und das Licht meiner Augen, auch das ist dahin!
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Meine Lieben und Freunde stehn fern meiner Pein, / Weit weg treten meine Verwandten.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Es legen Schlingen, die mir nach dem Leben trachten; / Die mein Unglück wünschen, beschließen Verderben / Und haben allzeit Tücke im Sinn.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Ich aber höre es nicht, als wäre ich taub, / Ich bin wie ein Stummer, der seinen Mund nicht öffnet.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Ich bin wie ein Mann, der nicht hören kann, / In dessen Mund keine Widerrede.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Denn auf dich, o Jahwe, harr ich, / Du wirst mich erhören, o Herr, mein Gott.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Denn ich spreche: "Laß sie mein sich nicht freun, / Wenn mein Fuß wankt, nicht wider mich großtun."
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Ich bin ja nahe dem Fallen, / Und mein Kummer verläßt mich nie.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Denn meine Missetat mache ich kund, / Ich härme mich ob meiner Sünde.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
Meine Feinde aber strotzen von Lebenskraft, / Und zahlreich sind, die mich grundlos hassen.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Sie vergelten mir Gutes mit Bösem, / Sie feinden mich an, weil ich Gutes erstrebe.
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Verlaß mich nicht, o Jahwe! / Mein Gott, sei nicht ferne von mir! Eile, mir beizustehn, / Herr, meine Hilfe!
