Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Éternel, ne me châtie pas dans ta colère, et ne me punis pas dans ton courroux!
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Car tes flèches sont entrées en moi, et ta main s'est appesantie sur moi.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Il n'y a rien d'entier dans ma chair, à cause de ton courroux, ni aucun repos dans mes os, à cause de mon péché.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Car mes iniquités vont par-dessus ma tête; elles sont comme un lourd fardeau, trop pesant pour moi.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Mes plaies sont fétides, et elles coulent, à cause de ma folie.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Je suis courbé, affaissé au dernier point; je marche en deuil tout le jour.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
Car mes reins sont pleins d'inflammation; il n'y a rien d'entier dans ma chair.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Je suis affaibli et tout brisé; je rugis dans l'agitation de mon cœur.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Seigneur, tout mon désir est devant toi, et mon gémissement ne t'est point caché.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Mon cœur palpite, ma force m'abandonne; et la lumière de mes yeux même, je ne l'ai plus.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Devant le coup qui me frappe, mes amis, mes compagnons s'arrêtent, et mes proches se tiennent loin.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Ceux qui en veulent à ma vie me tendent des pièges; ceux qui cherchent mon mal parlent de ruine, et chaque jour ils méditent des tromperies.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Mais moi, comme un sourd, je n'entends point; je suis comme un muet qui n'ouvre point la bouche.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Oui, je suis comme un homme qui n'entend point, et qui n'a point de réplique en sa bouche.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
Car c'est à toi, Éternel, que je m'attends; tu répondras, Seigneur, mon Dieu!
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
Car j'ai dit: Qu'ils ne se réjouissent pas à mon sujet! Quand mon pied glisse, ils s'élèvent contre moi.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Et je suis prêt à tomber, et ma douleur est toujours devant moi.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Car je déclare mon iniquité; je suis dans la crainte à cause de mon péché.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Cependant mes ennemis sont vivants et forts, et ceux qui me haïssent sans cause sont nombreux.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
Et, me rendant le mal pour le bien, ils se font mes adversaires parce que je m'attache au bien.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Ne m'abandonne point, ô Éternel! Mon Dieu, ne t'éloigne point de moi!
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Hâte-toi, viens à mon aide, Seigneur, qui es ma délivrance!
