Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
Psaume de David. Pour la Commémoration. Eternel, ne me réprimande pas dans ton irritation, ne me châtie pas dans ton courroux.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
Car tes flèches m’ont transpercé, et ta main s’est appesantie sur moi.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
Ta colère n’a laissé rien d’intact dans mon corps, mes péchés ont banni la paix de mes membres.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
Car mes fautes ont monté par-dessus ma tête; comme un gros poids, elles pèsent lourdement sur moi.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
Mes plaies sont fétides, putréfiées, par suite de mon égarement.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
Je suis tordu, affaissé outre mesure; tout le temps, je marche voilé de tristesse,
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
car mes entrailles sont toutes malades d’inflammation; nulle partie saine en mon corps.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
Je suis épuisé, abattu au dernier point, je pousse des cris dans la violente agitation de mon cœur.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Seigneur, tout ce que je souhaite t’est connu; mes soupirs ne t’échappent point.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Mon cœur palpite violemment, ma vigueur m’a abandonné, même la lumière de mes yeux me fait défaut.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
Mes amis, mes compagnons se tiennent à l’écart de mon mal, mes proches demeurent à distance.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
Ceux qui en veulent à ma vie me dressent des embûches, ceux qui cherchent mon malheur disent des paroles meurtrières, méditent des perfidies toute la journée.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
Pourtant, moi, tel un sourd, je n’entends point, je suis comme un muet qui n’ouvre pas la bouche.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Oui, je me comporte comme un homme qui n’entend pas, et qui n’a pas de répliques sur les lèvres.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
C’Est que je tourne mon attente vers toi; et, toi, tu m’exauceras, Seigneur, mon Dieu.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
C’Est que je me dis: "Ils pourraient se réjouir de moi, faire les fiers à mon endroit, en voyant chanceler mes pas!"
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Ne suis-je point désigné à la ruine? Mon mal n’est-il pas toujours là, sous mes yeux?
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
Car il faut que je confesse mon iniquité; je suis alarmé de mon péché,
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
alors que mes ennemis ont une grande puissance de vie; nombreux sont ceux qui me haïssent sans cause,
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
et qui, rendant le mal pour le bien, me molestent pour me récompenser de poursuivre le bien.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Ne me délaisse pas, ô Eternel! Mon Dieu, ne te tiens pas éloigné de moi.
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Hâte-toi de me secourir, Seigneur, qui es mon protecteur.
