Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
A Psalm of David, to bring to remembrance. O LORD, rebuke me not in thy wrath: neither chasten me in thy hot displeasure.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
For thy arrows stick fast in me, and thy hand falleth heavy upon me.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
[There is] no soundness in my flesh because of thy anger; neither [is there any] rest in my bones because of my sin.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
For my iniquities have gone over my head: as a heavy burden they are too heavy for me.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
My wounds are offensive, [and] are corrupt because of my foolishness.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
I am troubled; I am bowed down greatly; I go mourning all the day long.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
For my loins are filled with a lothsome [disease]: and [there is] no soundness in my flesh.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
I am feeble and grievously broken: I have roared by reason of the disquietness of my heart.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
LORD, all my desire [is] before thee; and my groaning is not hid from thee.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
My heart panteth, my strength faileth me: as for the light of my eyes, that also is gone from me.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
My lovers and my friends stand aloof from my affliction; and my kinsmen stand afar off.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
They also that seek after my life lay snares [for me]: and they that seek my hurt speak mischievous things, and imagine deceits all the day long.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
But I, as a deaf [man], heard not; and [I was] as a dumb man [that] openeth not his mouth.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Thus I was as a man that heareth not, and in whose mouth [are] no reproofs.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
For in thee, O LORD, do I hope: thou wilt hear, O LORD my God.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
For I said, [Hear me], lest [otherwise] they should rejoice over me: when my foot slippeth, they magnify [themselves] against me.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
For I [am] ready to halt, and my sorrow [is] continually before me.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
For I will declare my iniquity; I will be sorry for my sin.
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
But my enemies [are] lively, [and] they are strong: and they that hate me wrongfully are multiplied.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
They also that render evil for good are my adversaries; because I follow [the thing that is] good.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Forsake me not, O LORD: O my God, be not far from me.
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Make haste to help me, O LORD my salvation.
