Псалми 38
1 Псалом Давидів. На па́м'ятку. Господи, не карай мене в гніві Своїм, і не завдава́й мені кари в Своїм пересе́рді,
A Psalme of Dauid for remembrance. O Lord, rebuke mee not in thine anger, neither chastise me in thy wrath.
2 бо проши́ли мене Твої стріли, і рука Твоя тяжко спусти́лась на мене,
For thine arrowes haue light vpon me, and thine hand lyeth vpon me.
3 Від гніву Твого нема ці́лого місця на тілі моїм, немає споко́ю в костя́х моїх через мій гріх,
There is nothing sound in my flesh, because of thine anger: neither is there rest in my bones because of my sinne.
4 бо провини мої переросли́ мою го́лову, як великий тяга́р, вони тяжчі над сили мої,
For mine iniquities are gone ouer mine head, and as a weightie burden they are too heauie for me.
5 смердять та гниють мої рани з глупо́ти моєї.
My woundes are putrified, and corrupt because of my foolishnes.
6 Ско́рчений я, і над міру похи́лений, цілий день я тиняюсь сумни́й,
I am bowed, and crooked very sore: I goe mourning all the day.
7 бо нутро́ моє повне запа́лення, і в тілі моїм нема ці́лого місця.
For my reines are full of burning, and there is nothing sound in my flesh.
8 Обезси́лений я й перемучений тяжко, рида́ю від сто́гону серця свого.
I am weakened and sore broken: I roare for the very griefe of mine heart.
9 Господи, всі бажа́ння мої — перед Тобою, зідха́ння ж моє не сховалось від Тебе.
Lord, I powre my whole desire before thee, and my sighing is not hid from thee.
10 Сильно тріпо́четься серце моє, опустила мене моя сила, навіть ясність оче́й моїх — і вона не зо мною.
Mine heart panteth: my strength faileth me, and the light of mine eyes, euen they are not mine owne.
11 Дру́зі мої й мої при́ятелі поставали здаля́ від моєї біди, а ближні мої поставали опо́даль.
My louers and my friends stand aside from my plague, and my kinsmen stand a farre off.
12 Тене́та розставили ті, хто чатує на душу мою, а ті, хто бажає нещастя мені, говорять прокля́ття, і ввесь день вимишляють зрадли́ве!
They also, that seeke after my life, laye snares, and they that go about to do me euil, talke wicked things and imagine deceite continually.
13 А я, мов глухий, вже не чую, і мов той німий, який уст своїх не відкриває.
But I as a deafe man heard not, and am as a dumme man, which openeth not his mouth.
14 I я став, мов люди́на, що нічо́го не чує і в у́стах своїх оправда́ння не має,
Thus am I as a man, that heareth not, and in whose mouth are no reproofes.
15 бо на Тебе наді́юся я, Господи, Ти відповіси́, Господи, Боже мій!
For on thee, O Lord, do I waite: thou wilt heare me, my Lord, my God.
16 Бо сказав я: „Нехай не поті́шаться з мене, нехай не несуться вони понад мене, коли послизне́ться нога моя!“
For I said, Heare me, least they reioyce ouer me: for when my foote slippeth, they extol themselues against me.
17 Бо я до упадку готовий, і передо мною постійно недуга моя,
Surely I am ready to halte, and my sorow is euer before me.
18 бо провину свою визнаю́, журюся гріхом своїм я!
When I declare my paine, and am sory for my sinne,
19 А мої вороги проживають, міцні́ють, і без причини помно́жилися мої не́други.
Then mine enemies are aliue and are mightie, and they that hate me wrongfully are many.
20 Ті ж, хто відплачує злом за добро, обчо́рнюють мене, бо женусь за добром.
They also, that rewarde euill for good, are mine aduersaries, because I follow goodnesse.
21 Не покинь мене, Господи, Боже мій, не віддаляйся від мене,
Forsake me not, O Lord: be not thou farre from me, my God.
22 поспіши мені на допомогу, Господи, — Ти спасі́ння моє!
Haste thee to helpe mee, O my Lord, my saluation.
