Псалми 37
1 Давидів.
Псалом Давидів. Не роздратовуйся через злих [людей], не заздри тим, хто чинить беззаконно;
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
адже вони, немов трава, скоро засохнуть, і, як зелена поросль, зів’януть.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Покладай надію на Господа й роби добро, мешкай на землі й оберігай вірність.
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Насолоджуйся Господом, і Він дасть тобі те, чого прагне твоє серце.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Розкрий перед Господом шлях, [задуманий] тобою, довірся Йому, і Він [усе] здійснить;
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Він виведе твою правду, як світло [дня], і справедливість твою – як сяйво [сонця] опівдні.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
У безмовній тиші будь перед Господом і на Нього сподівайся. Не роздратовуйся, коли дорога [нечестивого] успішна, коли він здійснює свої підступні задуми.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Вгамуй гнів і полиши роздратування, не дратуйся, бо це [призводить] лише до лиха.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Адже злодії будуть викорінені, а ті, хто надію покладає на Господа, вспадкують землю.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Ще трохи, і не стане нечестивого, придивишся до місця, де він був, а його там немає.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
А смиренні вспадкують землю і будуть насолоджуватись величним спокоєм.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Задумує нечестивий лихе на праведного й скрегоче на нього своїми зубами,
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
та Володар посміється з нього, адже Він бачить, що наближається день його [покарання].
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Мечі із піхов дістають нечестиві й натягують свої луки, щоб на землю повалити пригніченого й бідняка, щоб згубити тих, чиї дороги справедливі.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Та мечі їхні у їхні ж серця увійдуть, і луки їхні зламаються.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Невеликий статок праведника кращий, ніж багатство численних нечестивців,
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
бо рамена нечестивих зламаються, а праведних підтримає Господь.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Знає Господь дні невинних, і спадщина їхня буде повіки.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Не будуть вони вкриті ганьбою в час біди і в дні голоду ситими будуть.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Але нечестиві загинуть, і вороги Господа, як краса пасовищ, зникнуть, розвіються, мов дим.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Позичає нечестивий, та не повертає боргу, а праведний милує і дає.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Тому благословенні Господом успадкують землю, а прокляті Ним викорінені будуть.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Господь утверджує кроки [праведного] мужа, і його шлях Йому до вподоби.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Якщо той спіткнеться, то не впаде, бо Господь підтримує його за руку.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Я був юнаком і вже постарів, та не бачив, щоб праведний був покинутий і щоб нащадки його просили хліба.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Щодня він виявляє милосердя й позичає [іншим], тому нащадки його будуть благословенні.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Ухиляйся від зла й роби добро – і житимеш повік.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Бо Господь любить справедливий суд і вірних Йому не покине. Вони будуть збережені навіки, а нащадки нечестивих будуть викорінені.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Праведні вспадкують землю й мешкатимуть на ній повіки.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Вуста праведного промовляють мудрість, і язик його говорить справедливе.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Закон його Бога у нього в серці, [тому] не похитнуться його кроки.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Нечестивий підстерігає праведного й шукає [можливості] його вбити.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Та Господь не залишить його в руках [зловмисника] й не дасть звинуватити його на суді.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Надійся на Господа й тримайся Його дороги, тоді Він звеличить тебе, щоб ти вспадкував землю, і побачиш ти, як будуть викорінені нечестиві.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Я бачив жорстокого нечестивця, що буяв, немов міцно укорінене дерево з пишним листям.
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
Та минув він, і ось тепер немає його; шукав я його, та не знайшов.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Тримайся того, як поводиться невинний, і дивися на праведного, адже майбуття належить людині мирній.
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
А всі беззаконні будуть знищені, майбуття нечестивих буде викорінене геть.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Порятунок праведних – від Господа, Він твердиня їхня в час скорботи.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Допоможе їм Господь і визволить їх, визволить їх від нечестивих і врятує, бо на Нього вони покладають надію.
