Псалми 37
1 Давидів.
Pieśń Dawidowa. Nie obruszaj się dla złośników, ani zajrzyj czyniącym nieprawość.
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
Bo jako trawa prędko podcięci będą, a jako liście zielone opadną.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Ufaj w Panu, a czyń dobrze; mieszkajże na ziemi, a żyw się sprawiedliwie.
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Kochaj się w Panu, a dać prośby serca twego,
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Spuść na Pana drogę twoję, a ufaj w nim, a on wszystko uczyni;
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
I wywiedzie jako światłość sprawiedliwość twoję, a sąd twój jako południe.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Poddaj się Panu, a oczekuj go; nie obruszaj się na tego, któremu się szczęści w sprawach jego, na człowieka, który dokazuje, cokolwiek zamyśli.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Przestań gniewu, a zaniechaj popędliwości; nie zapalaj się gniewem, abyś miał źle czynić.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Albowiem złośnicy będą wykorzenieni: lecz którzy oczekują Pana, ci odziedziczą ziemię.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Po małej chwili alić niemasz niezbożnika; spojrzyszli na miejsce jego, alić go już niemasz.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Lecz pokorni odziedziczą ziemię, i rozkochają się w wielkości pokoju.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Zle myśli niepobożny przeciwko sprawiedliwemu, i zgrzyta nań zębami swemi.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Ale się Pan śmieje z niego; bo widzi, że przychodzi dzień jego.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Miecza dobyli niezbożni, a naciągnęli łuk swój, aby porazili ubogiego, i niedostatecznego, ażeby pomordowali tych, którzy chodzą prostą drogą;
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Aleć miecz ich przeniknie serce ich, a łuki ich będą połamane.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Lepsza jest trocha sprawiedliwego, niż wielkie bogactwa wielu niepobożnych;
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
Albowiem ramiona niezbożników będą pokruszone; ale sprawiedliwych Pan podpiera.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Zna Pan dni doskonałych; przetoż dziedzictwo ich na wieki zostanie.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Nie będą zawstydzeni we zły czas, a we dni głodu będą nasyceni;
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Ale niezbożni poginą, a nieprzyjaciele Pańscy, jako tłustość barania z dymem niszczeje, tak oni zniszczeją.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Niezbożnik pożycza, a nie ma czem oddać; ale sprawiedliwy pokazuje łaskę, i rozdaje.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Albowiem błogosławieni od Pana odziedziczą ziemię; ale przeklęci od niego będą wykorzenieni.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Od Pana bywają sprawowane drogi człowieka dobrego, a droga jego, podoba mu się.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Gdy padnie, nie stłucze się: albowiem Pan trzyma go za rękę jego.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Byłem młodym, i zstarzałem się, nie widziałem sprawiedliwego opuszczonego, ani nasienia jego żebrzącego chleba.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Na każdy dzień pokazuje miłosierdzie i pożycza, a przecież nasienie jego jest w błogosławieństwie.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Odstąp od złego a czyń dobrze, a będziesz mieszkał na wieki.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Albowiem Pan miłuje sąd, a nie opuści świętych swoich, na wieki w straży jego będą; ale nasienie niepobożnych będzie wykorzenione.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Sprawiedliwi odziedziczą ziemię, i będą w niej mieszkali na wieki.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Usta sprawiedliwego mówią mądrość, a język jego sąd opowiada.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Zakon Boga jego jest w sercu jego; przetoż nie zachwieją się nogi jego.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Wypatruje niepobożny sprawiedliwego, i szuka jakoby go zabił;
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Ale Pan nie zostawi go w ręku jego, i nie potępi go, gdy będzie sądzony.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Oczekuj Pana, i strzeż drogi jego, a on cię wywyższy, abyś odziedziczył ziemię; a oglądasz, gdy niepobożni, wytraceni będą.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Widziałem niezbożnika nader wyniosłego, a rozłożonego jako drzewo zielone samorosłe;
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
Ale przeminął, a oto go nie było; szukałem go, alem go znaleść nie mógł.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Spojrzyj na niewinnego, a przypatrz się szczeremu, że ostatnie rzeczy takiego człowieka są spokojne.
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Lecz przestępcy pospołu poginą, a niezbożnicy na ostatek wykorzenieni będą.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Wszakże zbawienie sprawiedliwych jest od Pana, który jest mocą ich czasu uciśnienia.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Wspomaga ich Pan, i wyrywa ich; wyrywa ich od niepobożnych, i zachowuje ich; bo w nim nadzieję mają.
