Псалми 37
1 Давидів.
Av David. Vreidskast ikkje yver illgjerningsmennerne, harmast ikkje yver deim som gjer urett!
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
For liksom gras vert dei brått avskorne, og som grøne urter visnar dei burt.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Lit på Herren og gjer det gode, bu i landet og legg vinn på truskap!
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Og hugnast i Herren, so skal han gjeva deg det som ditt hjarta ynskjer.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Gjev Herren din veg i vald, og lit på honom! Han skal gjera det;
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
og han skal lata di rettferd ganga fram som ljoset, og din rett som middagsklåren.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Ver still for Herren og stunda på honom! Vreidast ikkje yver den som hev lukka på sin veg, den mannen som legg upp meinråd!
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Haldt deg frå vreide, lat harm fara, vreidast ikkje, det er berre til å gjera ilt!
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
For illgjerningsmenner skal verta utrudde, men dei som ventar på Herren, dei skal erva landet.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Og um ei liti stund er den ugudlege ikkje til, og legg du merke til hans stad, so er han der ikkje.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Men dei spaklyndte skal erva landet og hugnast ved mykjen fred.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Den ugudlege tenkjer upp vondt imot den rettferdige og skjer tenner imot honom.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Herren lær åt honom; for han ser at hans dag kjem.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Dei ugudlege dreg sverdet og spenner sin boge til å fella den arme og fatige og myrda deim som fer ærleg fram.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Deira sverd skal ganga inn i deira eige hjarta, og deira bogar verta brotne sund.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Betre er det vesle den rettferdige hev, enn mykje gods hjå mange ugudlege.
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
For armarne vert brotne på dei ugudlege, men Herren styd dei rettferdige.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Herren kjenner dei dagar dei ulastande skal liva, og deira arv skal vara til æveleg tid.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Dei skal ikkje verta til skammar i den vonde tid, og i hungers dagar skal dei verta mette.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
For dei ugudlege skal ganga til grunnar, og Herrens fiendar som blomeskrud på engjar; dei kverv som røyk, kverv burt.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Den ugudlege låner og gjev ikkje att, men den rettferdige gjer miskunn og gjev.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
For dei han velsignar, skal erva landet; men dei han forbannar, skal verta utrudde.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Herren gjer ein manns steg faste, og han hev hugnad i hans veg.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Når han fell, vert han ikkje støypt til marki; for Herren styd hans hand.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Eg hev vore ung og vorte gamall, men aldri hev eg set den rettferdige forlaten eller hans born beda um brød.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Heile dagen gjer han miskunn og låner ut, og hans born vert velsigna.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Vik frå det vonde og gjer det gode, so vert du æveleg buande i landet.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
For Herren elskar rett og forlet ikkje sine trugne; til æveleg tid vert dei haldne uppe; men avkjøme av ugudlege vert utrudt.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Dei rettferdige skal erva landet og bu i det til æveleg tid.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Rettferdig manns munn andar visdom, og hans tunga taler det som rett er.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Hans Guds lov er i hans hjarta, hans stig er ikkje ustøde.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Dei ugudlege lurer på den rettferdige og søkjer å drepa honom.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Herren yvergjev honom ikkje i hans hand og fordømer honom ikkje, når han vert dømd.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Venta på Herren og haldt deg på hans veg! so skal han upphøgja deg til å erva landet; du skal sjå på at dei ugudlege vert utrudde.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Eg såg ein ugudleg ovrikjen mann, og han breidde seg ut som eit heimevakse tre med sitt grøne lauv.
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
Men han gjekk burt, og sjå, han var ikkje meir, og eg leita etter honom, men han vart ikkje funnen.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Merk deg den ulastande mann, og sjå på den rett-tenkte, at freds mann hev ei framtid.
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Men dei fråfalne vert alle saman utøydde, framtidi vert avskori for dei ugudlege.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Og frelsa for dei rettferdige kjem frå Herren, deira sterke vern i trengsels tid.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Og Herren hjelper deim og friar deim ut, han friar deim frå dei ugudlege og frelser deim, for dei flyr til honom.
