Псалми 37
1 Давидів.
Psalmus ipsi David. Noli æmulari in malignantibus, neque zelaveris facientes iniquitatem:
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
quoniam tamquam fœnum velociter arescent, et quemadmodum olera herbarum cito decident.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Spera in Domino, et fac bonitatem; et inhabita terram, et pasceris in divitiis ejus.
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Delectare in Domino, et dabit tibi petitiones cordis tui.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Revela Domino viam tuam, et spera in eo, et ipse faciet.
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Et educet quasi lumen justitiam tuam, et judicium tuum tamquam meridiem.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Subditus esto Domino, et ora eum. Noli æmulari in eo qui prosperatur in via sua; in homine faciente injustitias.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Desine ab ira, et derelinque furorem; noli æmulari ut maligneris.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Quoniam qui malignantur exterminabuntur; sustinentes autem Dominum, ipsi hæreditabunt terram.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Et adhuc pusillum, et non erit peccator; et quæres locum ejus, et non invenies.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Mansueti autem hæreditabunt terram, et delectabuntur in multitudine pacis.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Observabit peccator justum, et stridebit super eum dentibus suis.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Dominus autem irridebit eum, quoniam prospicit quod veniet dies ejus.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Gladium evaginaverunt peccatores; intenderunt arcum suum: ut dejiciant pauperem et inopem, ut trucident rectos corde.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Gladius eorum intret in corda ipsorum, et arcus eorum confringatur.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Melius est modicum justo, super divitias peccatorum multas:
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
quoniam brachia peccatorum conterentur: confirmat autem justos Dominus.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Novit Dominus dies immaculatorum, et hæreditas eorum in æternum erit.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Non confundentur in tempore malo, et in diebus famis saturabuntur:
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
quia peccatores peribunt. Inimici vero Domini mox ut honorificati fuerint et exaltati, deficientes quemadmodum fumus deficient.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Mutuabitur peccator, et non solvet; justus autem miseretur et tribuet:
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
quia benedicentes ei hæreditabunt terram; maledicentes autem ei disperibunt.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Apud Dominum gressus hominis dirigentur, et viam ejus volet.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Cum ceciderit, non collidetur, quia Dominus supponit manum suam.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Junior fui, etenim senui; et non vidi justum derelictum, nec semen ejus quærens panem.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Tota die miseretur et commodat; et semen illius in benedictione erit.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Declina a malo, et fac bonum, et inhabita in sæculum sæculi:
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
quia Dominus amat judicium, et non derelinquet sanctos suos: in æternum conservabuntur. Injusti punientur, et semen impiorum peribit.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Justi autem hæreditabunt terram, et inhabitabunt in sæculum sæculi super eam.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Os justi meditabitur sapientiam, et lingua ejus loquetur judicium.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Lex Dei ejus in corde ipsius, et non supplantabuntur gressus ejus.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Considerat peccator justum, et quærit mortificare eum.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Dominus autem non derelinquet eum in manibus ejus, nec damnabit eum cum judicabitur illi.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Exspecta Dominum, et custodi viam ejus, et exaltabit te ut hæreditate capias terram: cum perierint peccatores, videbis.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Vidi impium superexaltatum, et elevatum sicut cedros Libani:
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
et transivi, et ecce non erat; et quæsivi eum, et non est inventus locus ejus.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Custodi innocentiam, et vide æquitatem, quoniam sunt reliquiæ homini pacifico.
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Injusti autem disperibunt simul; reliquiæ impiorum interibunt.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Salus autem justorum a Domino; et protector eorum in tempore tribulationis.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Et adjuvabit eos Dominus, et liberabit eos; et eruet eos a peccatoribus, et salvabit eos, quia speraverunt in eo.
