Псалми 37
1 Давидів.
Di Davide. Non ti crucciare a cagion de’ malvagi; non portare invidia a quelli che operano perversamente;
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
perché saran di subito falciati come il fieno, e appassiranno come l’erba verde.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Confidati nell’Eterno e fa’ il bene; abita il paese e coltiva la fedeltà.
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Prendi il tuo diletto nell’Eterno, ed egli ti darà quel che il tuo cuore domanda.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Rimetti la tua sorte nell’Eterno; confidati in lui, ed egli opererà
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Egli farà risplendere la tua giustizia come la luce, e il tuo diritto come il mezzodì.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Sta’ in silenzio dinanzi all’Eterno, e aspettalo; non ti crucciare per colui che prospera nella sua via, per l’uomo che riesce ne’ suoi malvagi disegni.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Cessa dall’ira e lascia lo sdegno; non crucciarti; ciò non conduce che al mal fare.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Poiché i malvagi saranno sterminati; ma quelli che sperano nell’Eterno possederanno la terra.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Ancora un poco e l’empio non sarà più; tu osserverai il suo luogo, ed egli non vi sarà più.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Ma i mansueti erederanno la terra e godranno abbondanza di pace.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
L’empio macchina contro il giusto e digrigna i denti contro lui.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Il Signore si ride di lui, perché vede che il suo giorno viene.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Gli empi han tratto la spada e teso il loro arco per abbattere il misero e il bisognoso, per sgozzare quelli che vanno per la via diritta.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
La loro spada entrerà loro nel cuore, e gli archi loro saranno rotti.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Meglio vale il poco del giusto che l’abbondanza di molti empi.
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
Perché le braccia degli empi saranno rotte; ma l’Eterno sostiene i giusti.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
L’Eterno conosce i giorni degli uomini integri; e la loro eredità durerà in perpetuo.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Essi non saran confusi nel tempo dell’avversità, e saranno saziati nel tempo dalla fame.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Ma gli empi periranno; e i nemici dell’Eterno, come grasso d’agnelli, saran consumati e andranno in fumo.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
L’empio prende a prestito e non rende; ma il giusto è pietoso e dona.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Poiché quelli che Dio benedice erederanno la terra, ma quelli ch’ei maledice saranno sterminati.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
I passi dell’uomo dabbene son diretti dall’Eterno ed egli gradisce le vie di lui.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Se cade, non è però atterrato, perché l’Eterno lo sostiene per la mano.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Io sono stato giovane e son anche divenuto vecchio, ma non ho visto il giusto abbandonato, né la sua progenie accattare il pane.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Egli tutti i giorni è pietoso e presta, e la sua progenie è in benedizione.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Ritraiti dal male e fa’ il bene, e dimorerai nel paese in perpetuo.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Poiché l’Eterno ama la giustizia e non abbandona i suoi santi; essi son conservati in perpetuo; ma la progenie degli empi sarà sterminata.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
I giusti erederanno la terra e l’abiteranno in perpetuo.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
La bocca del giusto proferisce sapienza e la sua lingua pronunzia giustizia.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
La legge del suo Dio è nel suo cuore; i suoi passi non vacilleranno.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
L’empio spia il giusto e cerca di farlo morire.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
L’Eterno non l’abbandonerà nelle sue mani, e non lo condannerà quando verrà in giudicio.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Aspetta l’Eterno e osserva la sua via; egli t’innalzerà perché tu eredi la terra; e quando gli empi saranno sterminati, tu lo vedrai.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Io ho veduto l’empio potente, e distendersi come albero verde sul suolo natìo;
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
ma è passato via, ed ecco, non è più; io l’ho cercato, ma non s’è più trovato.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Osserva l’uomo integro e considera l’uomo retto; perché v’è una posterità per l’uomo di pace.
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Mentre i trasgressori saranno tutti quanti distrutti; la posterità degli empi sarà sterminata.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Ma la salvezza dei giusti procede dall’Eterno; egli è la loro fortezza nel tempo della distretta.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
L’Eterno li aiuta e li libera: li libera dagli empi e li salva, perché si sono rifugiati in lui.
