Псалми 37
1 Давидів.
Von David. - Ereifere dich nicht der Bösewichte wegen! Beneide nicht die Übeltäter!
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
Sie welken schnell wie Gras, verdorren wie das grüne Kraut.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Vertrau dem Herrn! Tu Gutes! Verbleib im Land, dich redlich nährend!
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Wie ein verwöhntes Kind komm zu dem Herrn! Er gibt dir, was dein Herz sich wünscht.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Befiehl du deinen Weg dein Herrn! Auf ihn vertrau! Er wird's schon machen.
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Er bringt ans Licht, daß du gerecht, und an den Tag, daß du im Recht.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Und schweig zum Herrn und harre sein! Ereifere über den dich nicht, der sich Erfolg erzwingt, nicht über einen Mann, der Schwindel treibt!
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Gib auf den Ärger! So ereifere dich nicht, daß selbst du Böses tätest!
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Denn ausgerottet werden Übeltäter; die auf den Herrn vertrauen, bleiben im Besitz des Landes.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Noch kurze Zeit! Dann ist der Bösewicht dahin! Du schaust nach seiner Stätte. Er ist nicht mehr.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Die Dulder bleiben im Besitz des Landes an reichem Glücke sich erlabend.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Dem Frommen plant zuleid der Frevler Arges und fletscht die Zähne wider ihn.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Der Herr lacht seiner; schon sieht er seinen Tag sich nahen.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Die Frevler zücken zwar ihr Schwert und spannen ihren Bogen, um Elende und Arme zu erlegen und hinzuwürgen, die geraden Wandels.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Allein ihr Schwert dringt in ihr eigen Herz, und ihre Bogen splittern.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Das Wenige bekommt dem Frommen besser, als Frevlern großer Reichtum.
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
Zerbrochen werden ja der Frevler Arme; die Frommen aber stützt der Herr.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Der Herr sorgt für die Tage lauterer Menschen, und ihr Besitztum dauert immerfort.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Sie werden nicht in böser Zeit zuschanden; sie werden satt in Hungertagen.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Denn nur die Frevler gehn zugrunde, des Herrn Feinde gleich der Auen Pracht; sie schwinden hin wie Rauch; sie schwinden.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Der Frevler borgt, kann's aber nicht zurückerstatten; freigebig, milde kann der Fromme sein.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Denn die von ihm Gesegneten verbleiben im Besitz des Landes; doch die von ihm Verfluchten werden ausgerottet.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Sind eines Mannes Schritte recht im Hinblick auf den Herrn, dann kümmert dieser sich um seinen Weg.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Und wankt er auch, so stürzt er nicht; ihn stützt der Herr mit seiner Hand.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Ich war ein Jüngling, ward ein Greis; doch ganz verlassen habe ich den Frommen nie gesehen, noch sein Geschlecht um Nahrung betteln.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Stets milde, leiht es allezeit; zum Segen sät es aus.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Dem Laster gram, der Tugend hold, so bleibst du immerdar.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Der Herr liebt ja das Recht; von seinen Frommen läßt er nicht. Sie sind für alle Zeit geschützt; der Frevler Brut wird ausgerottet.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Den Frommen wird das Land zu eigen, sie bleiben ewiglich darin.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Des Frommen Mund spricht Weises; nur Rechtes redet seine Zunge.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Im Herzen trägt er seines Gottes Lehre, und seine Schritte schwanken nie.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Der Frevler lauert auf dem Frommen, begierig, ihn zu morden.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Doch überläßt der Herr ihn nimmer seiner Hand, läßt vor Gericht ihn nicht verdammen.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Dem Herrn vertrau! Halt dich an seinen Weg! Dann gibt er dir das Land zu eigen; der Frevler Untergang erlebst du noch.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Ich habe einen Frevler voller Trotz gesehen, so kahl gemacht wie Gras im Felde.
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
Man schaute um; er war nicht mehr. Ich suchte ihn; er war nicht mehr zu finden.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Merk auf die Lauteren! Schau auf die Redlichen, wie's jedem gut am Ende geht!
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Die Missetäter aber werden all vertilgt; der Frevler Zukunft wird vernichtet.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Der Frommen Heil dagegen kommt vom Herrn; er ist ihr Schutz zur Zeit der Not.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Der Herr steht ihnen bei und rettet sie; er schirmt und schützt sie vor dem Bösen; denn sie vertraun auf ihn.
