Псалми 37
1 Давидів.
Psaume par David lui-même.
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
Parce que, comme le foin, ils sécheront en un instant, et comme les herbes légumineuses, ils tomberont promptement.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Espère dans le Seigneur, et fais le bien: et tu habiteras la terre, et tu seras rassasié de ses richesses.
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Mets tes délices dans le Seigneur, et il t’accordera ce que ton cœur demande.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Révèle au Seigneur ta voie, espère en lui, et lui fera selon tes désirs.
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Il fera éclater ta justice comme une lumière, et ton droit comme les splendeurs du midi.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Sois soumis au Seigneur, et prie-le. Ne rivalise pas avec celui qui prospère dans sa voie, avec l’homme qui commet des injustices.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Renonce à la colère et laisse la fureur: ne rivalise pas avec les méchants pour faire le mal.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Parce que ceux qui font le mal seront exterminés; mais ceux qui attendent avec constance le Seigneur, ceux-là même hériteront de la terre.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Encore un peu de temps, et le pécheur ne sera plus: et tu chercheras son lieu, et tu ne le trouveras pas.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Mais les hommes doux hériteront de la terre, et ils jouiront d’une abondance de paix.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Le pécheur observera le juste, et il grincera des dents contre lui.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Mais le Seigneur se rira de lui, parce qu’il voit que viendra son jour.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Les pécheurs ont tiré le glaive: ils ont tendu leur arc, Afin de renverser un pauvre et un homme sans ressource, afin de tuer les hommes droits de cœur.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Que leur glaive entre dans leur cœur à eux-mêmes, et que leur arc soit brisé.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Mieux vaut au juste un bien modique, que de grandes richesses de méchants.
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
Parce que les bras des impies se sont rompus; mais le Seigneur affermit les justes.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Le Seigneur connaît les jours des hommes sans tache: leur héritage sera éternel.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Ils ne seront point confondus dans un temps mauvais, et dans des jours de famine, ils seront rassasiés,
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Parce que les pécheurs périront. Mais les ennemis de Dieu, honorés et exaltés un moment comme une fumée, s’évanouiront entièrement.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Le pécheur empruntera et ne payera pas; mais le juste est compatissant, et il donnera.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Car ceux qui bénissent le Seigneur hériteront de la terre, mais ceux qui le maudissent périront sans ressource.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
C’est par le Seigneur que les pas de l’homme seront dirigés: et c’est lui qui favorisera ses voies.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Lorsqu’il tombera, il ne sera point brisé: parce que le Seigneur met sa main sous lui.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
J’ai été jeune et j’ai vieilli; et je n’ai point vu le juste abandonné, ni sa race cherchant du pain.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Tout le jour il a pitié et il prête; sa race sera en bénédiction.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Détourne-toi du mal et fais le bien, et tu auras une demeure dans les siècles des siècles.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Car le Seigneur aime la justice, et il ne délaissera pas ses saints: ils seront conservés éternellement. Les injustes seront punis, et la race des impies périra.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Mais les justes hériteront de la terre; et ils y habiteront dans les siècles des siècles.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
La bouche du juste s’exercera à célébrer la sagesse; et sa langue publiera la justice.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
La loi de Dieu est dans son cœur, ses pas ne chancelleront pas.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Le pécheur considère le juste; et il cherche à le faire mourir.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Mais le Seigneur ne le laissera pas dans ses mains; et il ne le condamnera pas quand on le jugera.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Attends le Seigneur, et garde sa voie; et il t’exaltera, afin que tu prennes la terre en héritage: lorsque les pécheurs auront péri, tu le verras.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
J’ai vu l’impie exalté et élevé comme les cèdres du Liban.
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
J’ai passé, et voilà qu’il n’était plus: je l’ai cherché, et son lieu n’a pas été trouvé.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Garde l’innocence, et aie les yeux sur l’équité: parce que une postérité est réservée à l’homme pacifique.
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Mais les injustes périront entièrement tous ensemble; et la postérité des impies mourra.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Mais le salut des justes vient du Seigneur; et il reste leur protecteur dans un temps de tribulation.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Et le Seigneur les aidera et les délivrera: il les arrachera aux pécheurs, et il les sauvera, parce qu’ils ont espéré en lui.
