Псалми 37
1 Давидів.
Daavidin virsi. Älä vihastu pahain tähden, älä kadehdi väärintekijöitä.
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
Sillä niinkuin heinä heidät pian niitetään pois, ja he lakastuvat niinkuin vihanta ruoho.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Turvaa Herraan ja tee sitä, mikä hyvä on, asu maassa ja noudata totuutta;
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
silloin sinulla on ilo Herrassa, ja hän antaa sinulle, mitä sinun sydämesi halajaa.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Anna tiesi Herran haltuun ja turvaa häneen, kyllä hän sen tekee.
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Ja hän antaa sinun vanhurskautesi nousta niinkuin valkeuden ja sinun oikeutesi niinkuin keskipäivän.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Hiljenny Herran edessä ja odota häntä. Älä vihastu siihen, jonka tie menestyy, mieheen, joka juonia punoo.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Herkeä vihasta ja heitä kiukku, älä kiivastu, se on vain pahaksi.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Sillä pahat hävitetään, mutta jotka Herraa odottavat, ne perivät maan.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Hetkinen vielä, niin jumalatonta ei enää ole; kun hänen sijaansa katsot, on hän jo poissa.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Mutta nöyrät perivät maan ja iloitsevat suuresta rauhasta.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Jumalaton miettii vanhurskaalle pahaa ja kiristelee hänelle hampaitansa;
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
mutta Herra nauraa hänelle, sillä hän näkee hänen päivänsä joutuvan.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Jumalattomat paljastavat miekkansa ja jännittävät jousensa, kaataaksensa kurjan ja köyhän, teurastaaksensa ne, jotka ovat oikealla tiellä.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Mutta heidän miekkansa käy heidän omaan sydämeensä, ja heidän jousensa särkyvät.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Vanhurskaan vähä vara on parempi kuin monen jumalattoman tavarain paljous.
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
Sillä jumalattomain käsivarret särjetään, mutta Herra tukee vanhurskaita.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Herra tuntee nuhteettomain päivät, ja heidän perintönsä pysyy iankaikkisesti.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Pahana aikana he eivät joudu häpeään, ja nälän päivinä heillä on kyllin syötävää.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Sillä jumalattomat hukkuvat, ja Herran viholliset ovat kuin niittyjen koreus: he katoavat, katoavat niinkuin savu.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Jumalaton ottaa lainan eikä maksa, mutta vanhurskas on armahtavainen ja antelias.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Sillä hänen siunaamansa perivät maan, mutta hänen kiroamansa hävitetään.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Herra vahvistaa sen miehen askeleet, jonka tie hänelle kelpaa.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Jos hän lankeaa, ei hän maahan sorru, sillä Herra tukee hänen kättänsä.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Olen ollut nuori ja olen vanhaksi tullut, mutta en ole nähnyt vanhurskasta hyljättynä enkä hänen lastensa kerjäävän leipää.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Aina hän on armahtavainen ja antaa lainaksi, ja hänen lapsensa ovat siunaukseksi.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Karta pahaa ja tee hyvää, niin sinä pysyt iankaikkisesti.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Sillä Herra rakastaa oikeutta eikä hylkää hurskaitansa; heidät varjellaan iankaikkisesti, mutta jumalattomain siemen hävitetään.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Vanhurskaat perivät maan ja asuvat siinä iankaikkisesti.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Vanhurskaan suu lausuu viisautta, ja hänen kielensä puhuu oikeuden sanoja.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Hänen Jumalansa laki on hänen sydämessään, hänen askeleensa eivät horju.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Jumalaton väijyy vanhurskasta ja etsii häntä tappaaksensa.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Mutta Herra ei jätä häntä hänen käsiinsä eikä tuomitse häntä syylliseksi, kun hänen asiansa on oikeudessa.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Odota Herraa ja ota vaari hänen tiestänsä, niin hän korottaa sinut, ja sinä perit maan ja näet, kuinka jumalattomat hävitetään.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Minä näin jumalattoman, väkivaltaisen, rehevänä kuin viheriöivä puu, juurtunut paikoilleen.
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
Mutta kun ohi kuljettiin, katso, ei häntä enää ollut; minä etsin häntä, vaan häntä ei löytynyt.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Ota nuhteettomasta vaari, katso rehellistä: rauhan miehellä on tulevaisuus,
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
mutta luopuneet hukkuvat kaikki, ja jumalattomain tulevaisuus leikataan pois.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Mutta vanhurskasten pelastus tulee Herralta, hän on heidän linnansa ahdingon aikana.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Herra auttaa heitä ja vapahtaa heidät, vapahtaa jumalattomista ja pelastaa heidät; sillä he turvaavat häneen.
