Псалми 37
1 Давидів.
Davidin Psalmi. Älä vihastu pahain tähden, ja älä kadehdi pahantekiöitä.
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
Sillä niinkuin heinä he pian hakataan pois, ja lakastuvat niinkuin vihoittava ruoho.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Toivo Herraan ja tee hyvää: asu maassa ja elätä itses vakuudella.
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
Iloitse Herrassa, ja hän antaa sinulle, mitä sinun sydämes halajaa.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Anna ties Herran haltuun, ja toivo hänen päällensä; kyllä hän sen tekee.
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Ja hän tuo edes vanhurskautes niinkuin valkeuden, ja oikeutes niinkuin puolipäivän.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Tyydy Herraan, ja odota häntä: älä kiivoittele sitä, jonka tie menestyy ja sitä ihmistä, joka vääryyttä tekee.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Lakkaa vihasta ja hylkää tuimuus: älä niin vihastu, ettäs itsekin pahaa teet.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Sillä pahat hävitetään; mutta Herraa odottavaiset perivät maan.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Vielä vähä hetki on, niin ei jumalatoin olekaan; ja kuin sinä katsot hänen siaansa, niin hän on poissa.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Mutta siviät perivät maan, ja iloitsevat suuressa rauhassa.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Jumalatoin uhkaa vanhurskasta, ja kiristelee hampaitansa hänen päällensä.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Mutta Herra nauraa häntä; sillä hän näkee hänen päivänsä joutuvan.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
Jumalattomat vetävät miekkansa ja jännittävät joutsensa, kukistaaksensa raadollista ja köyhää, ja teurastaaksensa hurskaita heidän teissänsä.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Mutta heidän miekkansa pitää käymän heidän sydämeensä; ja heidän joutsensa pitää särkymän.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Se vähä, mikä vanhurskaalla on, on parempi kuin monen jumalattoman suuret tavarat.
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
Sillä jumalattoman käsivarsi pitää rikottaman; mutta Herra vahvistaa vanhurskaat.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Herra tietää hurskasten päivät, ja heidän perimisensä pysyy ijankaikkisesti.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
Ei he tule häpiään pahalla ajalla; ja nälkävuosina pitää heillä kyllä oleman.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Sillä jumalattomat hukkuvat, ja Herran viholliset, ehkä he olisivat niinkuin ihana niitty, niin heidän pitää kuitenkin niinkuin savu katooman.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Jumalatoin ottaa lainan ja ei maksa; mutta hurskas on laupias ja runsas.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Sillä hänen siunattunsa perivät maan; mutta hänen kirottunsa pitää hävitettämän.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Herralta senkaltaisen miehen vaellus hallitaan; ja hänen tiensä kelpaa hänelle.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Jos hän lankee, niin ei häntä hyljätä; sillä Herra tukee hänen kätensä.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Minä olin nuori, ja vanhennuin, ja en ikänä nähnyt vanhurskasta hyljätyksi, enkä hänen siemenensä kerjäävän leipää.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Hän on aina laupias, ja lainaa mielellänsä; ja hänen siemenensä on siunattu.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Vältä pahaa, ja tee hyvää, ja pysy ijankaikkisesti.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Sillä Herra rakastaa oikeutta, ja ei hylkää pyhiänsä: ne kätketään ijankaikkisesti; mutta jumalattomain siemen pitää hävitettämän.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
Hurskaat perivät maan, ja asuvat siinä ijankaikkisesti.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Vanhurskaan suu puhuu viisautta, ja hänen kielensä opettaa oikeutta.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Hänen Jumalansa laki on hänen sydämessänsä; ja ei hänen askeleensa livisty.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Jumalatoin väijyy vanhurskasta, ja etsii häntä tappaaksensa;
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Mutta ei Herra jätä häntä hänen käsiinsä, ja ei tuomitse häntä, koska hän tuomitaan.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Odota Herraa, ja kätke hänen tiensä, niin hän sinun korottaa, ettäs perit maan: ja sinä saat nähdä jumalattomat hävitettävän.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Minä näin jumalattoman, sangen jalon ja valtiaan, joka levitti itsensä, ja vihotti niinkuin viheriäinen laakeripuu.
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
Ja hän meni pois, ja katso ei hän enää ollut; ja minä kysyin häntä, ja ei häntä mistään löydetty.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Ole viatoin, ja pidä sinus oikein; sillä senkaltaiset viimein menestyvät;
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Mutta väärät pitää ynnä hukkuman, ja jumalattomat pitää viimein hävitettämän.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Mutta Herra auttaa vanhurskaita: hän on heidän väkevyytensä tuskan ajalla.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Ja Herra auttaa heitä ja päästää heitä: hän pelastaa heitä jumalattomista ja vapahtaa heitä; sillä he uskalsivat häneen.
