Псалми 37
1 Давидів.
(Af David.) Græm dig ikke over Ugerningsmænd, misund ikke dem, der gør Uret!
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
Thi hastigt svides de af som Græsset, visner som det friske Grønne.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Stol på HERREN og gør det gode, bo i Landet og læg Vind på Troskab,
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
da skal du have din Fryd i HERREN, og han skal give dig, hvad dit Hjerte attrår.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Vælt din Vej på HERREN, stol på ham, så griber han ind
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
og fører din Retfærdighed frem som Lyset, din Ret som den klare Dag.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Vær stille for HERREN og bi på ham, græm dig ej over den, der har Held, over den, der farer med Rænker.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Tæm din Harme, lad Vreden fare, græm dig ikke, det volder kun Harm.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Thi Ugerningsmænd skal ryddes ud, men de, der bier på HERREN, skal arve Landet.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
En liden Stund, og den gudløse er ikke mere; ser du hen til hans Sted, så er han der ikke.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Men de sagtmodige skal arve Landet, de fryder sig ved megen Fred.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Den gudløse vil den retfærdige ilde og skærer Tænder imod ham;
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
men Herren, han ler ad ham, thi han ser hans Time komme.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
De gudløse drager Sværdet og spænder Buen for at fælde arm og fattig, for at nedslagte dem, der vandrer ret;
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
men Sværdet rammer dem selv i Hjertet, og Buerne brydes sønder og sammen.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Det lidt, en retfærdig har, er bedre end mange gudløses Rigdom;
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
thi de gudløses Arme skal brydes, men HERREN støtter de retfærdige;
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
HERREN kender de uskyldiges Dage, deres Arvelod bliver evindelig;
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
de beskæmmes ikke i onde Tider, de mættes i Hungerens Dage.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Thi de gudløse går til Grunde, som Engenes Pragt er HERRENs Fjender, de svinder, de svinder som Røg.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
Den gudløse låner og bliver i Gælden, den retfærdige ynkes og giver;
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
de, han velsigner, skal arve Landet, de, han forbander, udryddes.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Af HERREN stadfæstes Mandens Skridt, når han har Behag i hans Vej;
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
om end han snubler, falder han ikke, thi HERREN støtter hans Hånd.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Ung har jeg været, og nu er jeg gammel, men aldrig så jeg en retfærdig forladt eller hans Afkom tigge sit Brød;
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
han ynkes altid og låner ud, og hans Afkom er til Velsignelse.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Vig fra ondt og øv godt, så bliver du boende evindelig;
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
thi HERREN elsker Ret og svigter ej sine fromme. De onde udslettes for evigt, de gudløses Afkom udryddes;
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
de retfærdige arver Landet og skal bo der til evig Tid.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
Den retfærdiges Mund taler Visdom; hans Tunge siger, hvad ret er;
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
sin Guds Lov har han i Hjertet, ikke vakler hans Skridt.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
Den gudløse lurer på den retfærdige og står ham efter Livet,
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
men, HERREN giver ham ej i hans Hånd og lader ham ikke dømmes for Retten.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Bi på HERREN og bliv på hans Vej, så skal han ophøje dig til at arve Landet; du skal skue de gudløses Undergang.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Jeg har set en gudløs trodse, bryste sig som en Libanons Ceder
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
men se, da jeg gik der forbi, var han borte; da jeg søgte ham, fandtes han ikke.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Vogt på Uskyld, læg Vind på Oprigtighed, thi Fredens Mand har en Fremtid;
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
men Overtræderne udryddes til Hobe, de gudløses Fremtid går tabt.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
De retfærdiges Frelse kommer fra HERREN, deres Tilflugt i Nødens Stund;
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
HERREN hjælper og frier dem, fra de gudløse frier og frelser han dem; thi hos ham har de søgt deres Tilflugt.
