Псалми 37
1 Давидів.
Af David. Lad din Vrede ikke optændes imod de onde; vær ikke nidkær imod dem, som gøre Uret;
2 бо вони, як трава, будуть скоро поко́шені, і мов та зелена били́на — пов'я́нуть!
thi de skulle hastelig falme som Græs, og visne som grønne Urter.
3 Надійся на Господа й добре чини, землю заме́шкуй та правди дотримуй!
Forlad dig paa Herren og gør godt; bo i Landet og nær dig trolig;
4 Хай Господь буде розкіш твоя, — і Він спо́внить тобі твого серця бажа́ння!
og forlyst dig i Herren, saa skal han give dig dit Hjertes Begæring.
5 На Господа здай доро́гу свою, і на Нього надію клади, і Він зробить,
Vælt din Vej paa Herren og forlad dig paa ham, han skal gøre det.
6 і Він ви́провадить, немов світло, твою справедливість, а правду твою — немов пі́вдень.
Og han skal føre din Retfærdighed frem som Lyset og din Ret som Middagsglansen.
7 Жди Господа мо́вчки й на Нього наді́йся, не розпалюйся гнівом на того, хто щасливою чинить дорогу свою, на люди́ну, що виконує за́думи злі.
Ti for Herren og forvent ham; lad din Vrede ikke optændes imod den Mand, hvis Vej lykkes, imod den Mand, som øver Underfundighed.
8 Повстри́майсь від гніву й покинь пересе́рдя, не розпа́люйся лютістю, щоб чини́ти лиш зло,
Lad af fra Vrede og lad Heftighed fare, lad din Vrede ikke optændes, den er kun til at gøre ondt.
9 бо ви́тяті будуть злочинці, а ті, хто вповає на Господа — землю вспадку́ють!
Thi de onde skulle udryddes, men de, som bie efter Herren, de skulle arve Landet.
10 А ще тро́хи — й не буде безбожного, і будеш дивитись на місце його — і не буде його,
Og endnu et lidet, saa er den ugudelige ikke mere; og naar du giver Agt paa hans Sted, da er han borte.
11 а покірні вспадку́ють землю, — і зарозкошу́ють ми́ром великим!
Men de sagtmodige skulle arve Landet og forlyste sig over stor Fred.
12 Лихе замишляє безбожний на праведного, і скрего́че на нього своїми зубами,
Den ugudelige optænker Skalkhed imod den retfærdige og skærer Tænder imod ham.
13 та Господь посміється із нього, — бачить бо Він, що набли́жується його день!
Herren skal le ad ham; thi han ser, at hans Dag er kommen.
14 Безбожні меча добува́ють та лука свого натягають, щоб звали́ти нужде́нного й бідного, щоб порізати людей простої дороги, —
De ugudelige have uddraget Sværd og spændt deres Bue at fælde en elendig og fattig, at tage Livet af dem, som vandre i Oprigtighed.
15 та вві́йде їхній меч до їхнього власного серця, і пола́мані будуть їхні лу́ки!
Deres Sværd skal komme i deres eget Hjerte, og deres Buer skulle sønderbrydes.
16 Краще мале справедливого, ніж велике багатство безбожних, і то багатьох,
Det lidet, som den retfærdige har, er bedre end mange ugudeliges Gods.
17 бо зла́мані будуть раме́на безбожних, а справедливих Господь підпира́є!
Thi de ugudeliges Arme skulle sønderbrydes; men Herren opholder de retfærdige.
18 Знає Господь дні неви́нних, а їхня спадщина пробуде навіки,
Herren kender de retsindiges Dage, og deres Arv skal blive evindelig.
19 за лихолі́ття не будуть вони посоро́млені, і за днів голоду ситими бу́дуть.
De skulle ikke beskæmmes i den onde Tid, og de skulle mættes i Hungers Dage.
20 Бо загинуть безбожні, і Господні вороги, як овечий той лій, зани́кнуть, у димі заникнуть вони!
Thi de ugudelige skulle omkomme, ja, Herrens Fjender, som Engenes Pragt; de ere forsvundne, i Røg forsvundne.
21 Позичає безбожний — і не віддає, а праведний милість висві́дчує та роздає,
En ugudelig maa tage til Laans, og kan ikke betale; men en retfærdig kan forbarme sig og giver.
22 бо благословенні від Нього вспадку́ють землю, а прокля́ті від Нього — пони́щені будуть!
Thi Herrens velsignede skulle arve Landet; men hans forbandede skulle udryddes.
23 Від Господа кроки люди́ни побожної ставляться міцно, і Він любить дорогу її;
Af Herren stadfæstes en Mands Gang, og han vil have Velbehag til hans Vej.
24 коли ж упаде́, то не буде поки́нена, бо руку її підпирає Госпо́дь.
Naar han falder, bliver han ikke liggende; thi Herren holder fast ved hans Haand.
25 Я був молодий і поста́рівся, та не бачив я праведного, щоб опу́щений був, ні нащадків його, щоб хліба просили.
Jeg har været ung og er bleven gammel; men jeg har ikke set en retfærdig forladt eller hans Sæd at søge efter Brødet.
26 Кожен день виявляє він милість та позичає, і над пото́мством його благословення.
Han forbarmer sig den ganske Dag og laaner ud, og hans Sæd skal blive til en Velsignelse.
27 Ухиляйся від злого та добре чини, та й навіки живи!
Vig fra ondt, og gør godt, saa skal du blive boende evindelig.
28 Бо любить Господь справедливість, і Він богобі́йних Своїх не покине, — вони будуть навіки бере́жені, а насіння безбожних загине!
Thi Herren elsker Ret og forlader ikke sine hellige, de ere bevarede evindelig; men de ugudeliges Sæd er udryddet.
29 Успадку́ють праведні землю, і повік будуть жити на ній.
De retfærdige skulle arve Landet og bo der evindelig.
30 Уста праведного кажуть мудрість, язик же його промовляє про право,
En retfærdigs Mund skal tale Visdom, og hans Tunge skal forkynde Ret.
31 Закон Бога його — в його серці, кроки його не спіткну́ться.
Hans Guds Lov er i hans Hjerte; hans Trin skulle ikke glide.
32 А безбожний чату́є на праведного, і пильнує забити його́,
En ugudelig lurer paa den retfærdige og søger efter at dræbe ham.
33 та Господь не зоставить його в руках того, і несправедливим не вчи́нить його, коли буде судити його.
Herren skal ikke overlade ham i hans Haand og ej kende ham skyldig, naar han dømmes.
34 Надійся на Господа, та держися дороги Його, — і піднесе Він тебе, щоб успадкува́ти землю, ти бачитимеш, як пони́жені будуть безбожні.
Bi efter Herren og var paa hans Vej, saa skal han ophøje dig til at arve Landet; du skal se paa de ugudeliges Udryddelse.
35 Я бачив безбожного, що збуджував по́страх, що розкорени́вся, немов саморосле зелене те дерево,
Jeg saa en ugudelig, en Voldsmand; han udbredte sig som et grønt Rodskud.
36 та він промину́в, — й ось немає його, і шукав я його, — й не знайшов!
Men han forsvandt og se, han var ikke mere; og jeg søgte efter ham, men han fandtes ikke.
37 Бережи непови́нного та дивися на праведного, бо люди́ні споко́ю належить майбу́тність,
Tag Vare paa den retsindige, og se hen til den oprigtige, thi Fredens Mand har en Fremtid.
38 переступники ж ра́зом понищені будуть, — майбутність безбожних загине!
Men Overtrædere skulle ødelægges til Hobe; de ugudeliges Fremtid er borte.
39 А спасі́ння праведних — від Господа, Він їхня тверди́ня за ча́с лихолі́ття,
Men de retfærdiges Frelse er af Herren, han er deres Styrke i Nødens Tid.
40 і Господь їм поможе та їх порятує, ви́зволить їх від безбожних і їх збереже, — бо вдавались до Нього вони!
Og Herren skal hjælpe dem og udfri dem; han skal udfri dem fra de ugudelige og frelse dem; thi de have forladt sig paa ham.
