Псалми 36
1 Для дириґента хору. Раба Господнього Давида. Грішне слово безбожного в серці моїм: „Нема страху́ Божого перед очима його“,
Dem Sangmeister. Von dem Knechte Jahwes, von David.
2 бо в очах своїх він до себе підлещується, щоб бу́цім то гріх свій знайти, щоб знена́видіти.
Wie die Sünde zum Frevler redet, / daran muß ich denken in meinem Herzen. / Es fehlt ihm ja alle Scheu vor Gott.
3 Слова́ його уст — то марно́та й обма́на, перестав він бути мудрим, щоб чинити добро́.
Denn sie umgarnt ihn mit Schmeichelreden, / Damit sie erreiche, daß er sich verschulde und hasse.
4 Беззако́нство заду́мує він на посте́лі своїй, стає на дорозі недобрій, не цурається злого.
Was er spricht, ist Unheil und Tücke; / Er steht davon ab, verständig zu handeln und gut.
5 Господи, — аж до небе́с милосердя Твоє, аж до хмар Твоя вірність,
Unheil sinnt er auf seinem Lager, / Betritt einen bösen Weg, / Schlechtes verwirft er nicht.
6 Твоя справедливість — немов гори Божі, Твої суди — безо́дня велика, люди́ну й худо́бу спасаєш Ти, Господи!
Jahwe, bis an den Himmel reicht deine Gnade, / Deine Treue bis zu den Wolken.
7 Яка дорога́ Твоя милість, о Боже, і ховаються лю́дські сини в тіні́ Твоїх крил:
Deine Gerechtigkeit gleicht Gottes Bergen, / Deine Gerichte der Meerestiefe; / Menschen und Tieren hilfst du, o Jahwe.
8 вони з ситости дому Твого напо́юються, і Ти їх напува́єш з потока Своїх солодо́щів,
Wie köstlich, Elohim, ist deine Gnade! / Die Menschen dürfen sich bergen in deiner Fittiche Schatten.
9 бо в Тебе джере́ло життя, в Твоїм світлі побачимо світло!
Sie laben sich an deines Hauses Fülle, / Und mit dem Strom deiner Wonne tränkest du sie.
10 Продовж Свою милість на тих, хто знає Тебе, а правду Свою — на людей щиросердих!
Denn bei dir ist die Quelle des Lebens, / In deinem Lichte schauen wir das Licht.
11 Нога пи́шних нехай не наступить на мене, і безбожна рука нехай не викидає мене!
Erhalt deine Gnade denen, die dich erkennen, / Und deine Gerechtigkeit den redlichen Herzen!
12 Попа́дали там беззако́нники, пова́лено їх — і встати не змо́жуть.
Nicht treffe mich der Hoffart Fuß, / Und der Frevler Hand verscheuche mich nicht! Dann fallen die Übeltäter, / Sie stürzen und kommen nicht wieder empor.
