Псалми 35
1 Давидів.
Псалом Давида. Вступись, Господи, в тяжбу с тяжущимися со мною, побори борющихся со мною;
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
возьми щит и латы и восстань на помощь мне;
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
обнажи меч и прегради путь преследующим меня; скажи душе моей: “Я спасение твое!”
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Да постыдятся и посрамятся ищущие души моей; да обратятся назад и покроются бесчестием умышляющие мне зло;
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
да будут они, как прах пред лицом ветра, и Ангел Господень да прогоняет их;
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
да будет путь их темен и скользок, и Ангел Господень да преследует их,
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
ибо они без вины скрыли для меня яму - сеть свою, без вины выкопали ее для души моей.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Да придет на него гибель неожиданная, и сеть его, которую он скрыл для меня, да уловит его самого; да впадет в нее на погибель.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
А моя душа будет радоваться о Господе, будет веселиться о спасении от Него.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
Все кости мои скажут: “Господи! кто подобен Тебе, избавляющему слабого от сильного, бедного и нищего от грабителя его?”
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Восстали на меня свидетели неправедные: чего я не знаю, о том допрашивают меня;
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
воздают мне злом за добро, сиротством душе моей.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
Я во время болезни их одевался во вретище, изнурял постом душу мою, и молитва моя возвращалась в недро мое.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
Я поступал, как бы это был друг мой, брат мой; я ходил скорбный, с поникшею головою, как бы оплакивающий мать.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
А когда я претыкался, они радовались и собирались; собирались ругатели против меня, не знаю за что, поносили и не переставали;
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
с лицемерными насмешниками скрежетали на меня зубами своими.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Господи! долго ли будешь смотреть на это? Отведи душу мою от злодейств их, от львов - одинокую мою.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
Я прославлю Тебя в собрании великом, среди народа многочисленного восхвалю Тебя,
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
чтобы не торжествовали надо мною враждующие против меня неправедно, и не перемигивались глазами ненавидящие меня безвинно;
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
ибо не о мире говорят они, но против мирных земли составляют лукавые замыслы;
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
расширяют на меня уста свои; говорят: “хорошо! хорошо! видел глаз наш”.
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Ты видел, Господи, не умолчи; Господи! не удаляйся от меня.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Подвигнись, пробудись для суда моего, для тяжбы моей, Боже мой и Господи мой!
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Суди меня по правде Твоей, Господи, Боже мой, и да не торжествуют они надо мною;
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
да не говорят в сердце своем: “хорошо! по душе нашей!” Да не говорят: “мы поглотили его”.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Да постыдятся и посрамятся все, радующиеся моему несчастью; да облекутся в стыд и позор величающиеся надо мною.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Да радуются и веселятся желающие правоты моей и говорят непрестанно: “да возвеличится Господь, желающий мира рабу Своему!”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
И язык мой будет проповедывать правду Твою и хвалу Твою всякий день.
