Псалми 35
1 Давидів.
Of David. Contend, Lord, with those who contend with me, do battle with those who do battle with me.
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Grasp shield and buckler, and rise up as my help.
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Draw spear and battle-axe, confront those who pursue me. Assure me that you will help me.
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Dishonor and shame be on those who are seeking my life! Defeat and confusion on those who are planning my hurt!
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
As chaff before wind may they be, with the Lord’s angel pursuing them.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Slippery and dark be their way, with his angel thrusting them on.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For they wantonly hid their net for me, and dug a pit to destroy me.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Upon them may ruin come unawares; may the net which they hid catch themselves, and into the pit may they fall.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
Then I will exult in the Lord, and be joyful because of his help;
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
and all my being will say, “Who, O Lord, is like you, who save the helpless from those too strong for them, the poor and the helpless from those who despoil them?”
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Violent witnesses rise, and ask of me things that I know not.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
Evil for good they requite me, leaving me inwardly comfortless.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
But when they were sick, I put on sackcloth, and chastened myself with fasting. I prayed with head bowed low,
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
as if for my friend or my brother. I went about bowed and in mourning, as one who laments his mother.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
When I stumbled, they gleefully gathered, strangers gathered around me, and tore at me without ceasing,
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
impiously mocking and mocking, bearing their teeth at me.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
How long, Lord, will you look on? Rescue me from their roaring, my precious life from the lions.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
I will then give you thanks in the great congregation, and praise you before many people.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Suffer not those to rejoice over me who are falsely my foes, suffer not those who without cause abhor me to wink with the eye.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For it is not peace that they speak of those who are quiet in the land; but treacherous charges they plot.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
With wide open mouths they shout, “Hurrah! Hurrah! With our own eyes we saw it.”
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
But you have seen, too, O Lord, keep not silence, O Lord, be not far from me.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Bestir you, awake, for my right my God, my Lord, for my cause.
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
You are just, Lord: win for me justice, let them not rejoice over me,
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
inwardly saying, “Hurrah! The desire of our hearts at last! Now we have swallowed him up.”
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Shame and confusion together on those who rejoice at my hurt! Clothed with shame and dishonor be those who are haughty to me!
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Let such as delight in my cause ring out their gladness, and say evermore, “Great is the Lord whose delight is the well-being of his servant.”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
Then my tongue will tell of your justice, and all the day long of your praise.
