Псалми 35
1 Давидів.
“A psalm of David.” Contend, O LORD! with them that contend with me! Fight against them that fight against me!
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Take hold of shield and buckler, And stand up for my help!
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Draw forth the spear and the axe against my persecutors; Say to me, “I am thy salvation.”
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
May they be confounded and put to shame, who seek my life; May they be turned back with disgrace, who devise my hurt!
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
May they be like dust before the wind; May the angel of the LORD drive them!
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
May their way be dark and slippery, And may the angel of the LORD pursue them!
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For without cause they have laid for me a snare; Without cause they have digged for me a pit.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
May unforeseen destruction come upon them! May the snare which they have laid lay hold on themselves, And may they fall into destruction!
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
Then shall my soul rejoice in the LORD; It shall exult in his protection.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
All my bones shall say, Who, O LORD! is like thee, Who dost rescue the afflicted from the oppressor, The afflicted and destitute from the spoiler?
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
False witnesses have risen up; They charge me with that which has not entered my mind.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
They repay me evil for good; They cause bereavement to my soul.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
And yet I, during their sickness, clothed myself with sackcloth, And afflicted myself with fasting; And my prayer was turned to my bosom.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
I behaved myself as if he had been my friend or brother; I bowed down in sadness, as one mourning for his mother.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
But at my fall they rejoice, and gather themselves together; Revilers whom I know not assemble themselves against me; They tear me without ceasing.
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
With base men who mock for their bread, They gnash at me with their teeth.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
How long, O LORD! wilt thou look on? O rescue my life from the destruction they plot for me; My precious life from these young lions!
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
I will thank thee in the great assembly! Before a numerous people I will praise thee.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Let not them that are my enemies wrongfully triumph over me; Let them not wink with the eye, who hate me without cause!
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For they speak not peace; They devise deceit against them that are quiet in the land.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
Yea, they open their mouths wide against me; They say, “Aha, aha! our eyes seeth it.”
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Thou seest it, O LORD! be not silent! O LORD! be not far from me!
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Arouse thyself; awake for my defence! My God and my Lord, awake to my cause!
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Judge me according to thy righteousness, O Jehovah, my God! Let them not triumph over me!
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Let them not say in their hearts, “Aha! we have our wish!” Let them not say, “We have swallowed him up!”
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
May they all be confounded and brought to shame, Who rejoice at my calamity! May they be clothed with ignominy and disgrace, Who exalt themselves against me!
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Let them shout for joy, and be glad, Who favor my righteous cause; Let them ever say, “The LORD be praised, Who delighteth in the prosperity of his servant!”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
So shall my tongue speak of thy righteousness, And daily repeat thy praise.
