Псалми 35
1 Давидів.
BY DAVID. Strive, YHWH, with my strivers, fight with my fighters,
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Take hold of shield and buckler, and rise for my help,
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
And draw out spear and lance, To meet my pursuers. Say to my soul, “I [am] your salvation.”
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
They are ashamed and blush, those seeking my soul, Turned backward and confounded, Those devising my evil.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
They are as chaff before wind, And a messenger of YHWH driving away.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Their way is darkness and slipperiness, And a messenger of YHWH—their pursuer.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For without cause they hid their net [in] a pit for me, Without cause they dug for my soul.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Desolation meets him—he does not know, And his net that he hid catches him, He falls into it for desolation.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
And my soul is joyful in YHWH, It rejoices in His salvation.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
All my bones say, “YHWH, who is like You, Delivering the poor from the [one] stronger than he, And the poor and needy from his plunderer.”
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Violent witnesses rise up, That which I have not known they ask me.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
They pay me evil for good, bereaving my soul,
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
And I—in their sickness my clothing [is] sackcloth, I have humbled my soul with fastings, And my prayer returns to my bosom.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
As [if] a friend, as [if] my brother, I habitually walked, As a mourner for a mother, I have bowed down mourning.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
And they have rejoiced in my halting, And have been gathered together, The strikers were gathered against me, And I have not known, They have torn, and they have not ceased;
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
With profane ones, mockers in feasts, Gnashing their teeth against me.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Lord, how long do You behold? Keep my soul back from their desolations, My only one from young lions.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
I thank You in a great assembly, I praise You among a mighty people.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Do not let my enemies rejoice over me [with] falsehood, Those hating me without cause wink the eye.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For they do not speak peace, And against the quiet of the land, They devise deceitful words,
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
And they enlarge their mouth against me, They said, “Aha, aha, our eye has seen.”
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
You have seen, O YHWH, Do not be silent, O Lord—do not be far from me,
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Stir up, and wake to my judgment, My God, and my Lord, to my plea.
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Judge me according to Your righteousness, O YHWH my God, And they do not rejoice over me.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
They do not say in their heart, “Aha, our desire.” They do not say, “We swallowed him up.”
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
They are ashamed and confounded together, Who are rejoicing at my evil. They put on shame and confusion, Who are magnifying themselves against me.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
They sing and rejoice, who are desiring my righteousness, And they continually say, “YHWH is magnified, Who is desiring the peace of His servant.”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
And my tongue utters Your righteousness, All the day Your praise!
