Псалми 35
1 Давидів.
A Psalme of Dauid. Pleade thou my cause, O Lord, with them that striue with me: fight thou against them, that fight against me.
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Lay hand vpon the shielde and buckler, and stand vp for mine helpe.
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Bring out also the speare and stop the way against them, that persecute me: say vnto my soule, I am thy saluation.
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Let them be confounded and put to shame, that seeke after my soule: let them be turned backe, and brought to confusion, that imagine mine hurt.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
Let them be as chaffe before the winde, and let the Angel of the Lord scatter them.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Let their way be darke and slipperie: and let the Angel of the Lord persecute them.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For without cause they haue hid the pit and their net for me: without cause haue they digged a pit for my soule.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Let destruction come vpon him at vnwares, and let his net, that he hath laid priuilie, take him: let him fall into the same destruction.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
Then my soule shalbe ioyfull in the Lord: it shall reioyce in his saluation.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
All my bones shall say, Lord, who is like vnto thee, which deliuerest the poore from him, that is too strong for him! yea, the poore and him that is in miserie, from him that spoyleth him!
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Cruell witnesses did rise vp: they asked of me things that I knewe not.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
They rewarded me euill for good, to haue spoyled my soule.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
Yet I, when they were sicke, I was clothed with a sacke: I humbled my soule with fasting: and my praier was turned vpon my bosome.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
I behaued my selfe as to my friend, or as to my brother: I humbled my selfe, mourning as one that bewaileth his mother.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
But in mine aduersitie they reioyced, and gathered them selues together: the abiects assembled themselues against me, and knewe not: they tare me and ceased not,
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
With the false skoffers at bankets, gnashing their teeth against me.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Lord, how long wilt thou beholde this? deliuer my soule from their tumult, euen my desolate soule from the lions.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
So will I giue thee thankes in a great Congregation: I will praise thee among much people.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Let not them that are mine enemies, vniustly reioyce ouer mee, neyther let them winke with the eye, that hate mee without a cause.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For they speake not as friendes: but they imagine deceitfull woordes against the quiet of the lande.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
And they gaped on mee with their mouthes, saying, Aha, aha, our eye hath seene.
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Thou hast seene it, O Lord: keepe not silence: be not farre from me, O Lord.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Arise and wake to my iudgement, euen to my cause, my God, and my Lord.
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Iudge me, O Lord my God, according to thy righteousnesse, and let them not reioyce ouer mee.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Let them not say in their hearts, O our soule reioyce: neither let them say, We haue deuoured him.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Let them bee confounded, and put to shame together, that reioyce at mine hurt: let them bee clothed with confusion and shame, that lift vp themselues against me.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
But let them be ioyful and glad, that loue my righteousnesse: yea, let them say alway, Let the Lord be magnified, which loueth the prosperitie of his seruant.
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
And my tongue shall vtter thy righteousnesse, and thy praise euery day.
