Псалми 35
1 Давидів.
[A Psalm] of David. Strive, O Jehovah, with them that strive with me; fight against them that fight against me:
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Take hold of shield and buckler, and stand up for my help;
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
And draw out the spear, and stop [the way] against my pursuers: say unto my soul, I am thy salvation.
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Let them be put to shame and confounded that seek after my life; let them be turned backward and brought to confusion that devise my hurt:
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
Let them be as chaff before the wind, and let the angel of Jehovah drive [them] away;
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Let their way be dark and slippery, and let the angel of Jehovah pursue them.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For without cause have they hidden for me their net [in] a pit; without cause they have digged [it] for my soul.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Let destruction come upon him unawares, and let his net which he hath hidden catch himself: for destruction let him fall therein.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
And my soul shall be joyful in Jehovah; it shall rejoice in his salvation.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
All my bones shall say, Jehovah, who is like unto thee, who deliverest the afflicted from one stronger than he, yea, the afflicted and the needy from him that spoileth him!
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Unrighteous witnesses rise up; they lay to my charge things which I know not.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
They reward me evil for good, [to] the bereavement of my soul.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
But as for me, when they were sick, my clothing was sackcloth; I chastened my soul with fasting, and my prayer returned into mine own bosom:
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
I behaved myself as though [he had been] a friend, a brother to me; I bowed down in sadness, as one that mourneth [for] a mother.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
But at my halting they rejoiced, and gathered together: the slanderers gathered themselves together against me, and I knew [it] not; they did tear [me], and ceased not:
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
With profane jesters for bread, they have gnashed their teeth against me.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Lord, how long wilt thou look on? Rescue my soul from their destructions, my only one from the young lions.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
I will give thee thanks in the great congregation; I will praise thee among much people.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Let not them that are wrongfully mine enemies rejoice over me; let them not wink with the eye that hate me without cause.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For they speak not peace; and they devise deceitful words against the quiet in the land.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
And they opened their mouth wide against me; they said, Aha! aha! our eye hath seen [it].
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Thou hast seen [it], Jehovah: keep not silence; O Lord, be not far from me.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Stir up thyself, and awake for my right, for my cause, my God and Lord!
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Judge me, Jehovah my God, according to thy righteousness, and let them not rejoice over me.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Let them not say in their heart, Aha! so would we have it. Let them not say, We have swallowed him up.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Let them be ashamed and brought to confusion together that rejoice at mine adversity; let them be clothed with shame and dishonour that magnify themselves against me.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Let them exult and rejoice that delight in my righteousness; and let them say continually, Jehovah be magnified, who delighteth in the prosperity of his servant.
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
And my tongue shall talk of thy righteousness, [and] of thy praise, all the day.
