Псалми 35
1 Давидів.
[A Psalm] of David. Judge you, O Lord, them that injure me, fight against them that fight against me.
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Take hold of shield and buckler, and arise for my help.
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Bring forth a sword, and stop [the way] against them that persecute me: say to my soul, I am your salvation.
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Let them that seek my soul be ashamed and confounded: let them that devise evils against me be turned back and put to shame.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
Let them be as dust before the wind, and an angel of the Lord afflicting them.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Let their way be dark and slippery, and an angel of the Lord persecuting them.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For without cause they have hid for me their destructive snare: without a cause they have reproached my soul.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Let a snare which they know not come upon them; and the gin which they hid take them; and let them fall into the very same snare.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
But my soul shall exult in the Lord: it shall delight in his salvation.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
All my bones shall say, O Lord, who is like to you? delivering the poor out of the hand of them that are stronger than he, yes, the poor and needy one from them that spoil him.
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Unjust witnesses arose, and asked me of things I new not.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
They rewarded me evil for good, and bereavement to my soul.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
But I, when they troubled me, put on sackcloth, and humbled my soul with fasting: and my prayer shall return to my [own] bosom.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
I behaved agreeably towards them as [if it had been] our neighbour [or] brother: I humbled myself as one mourning and sad of countenance.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
Yet they rejoiced against me, and plagues were plentifully brought against me, and I knew [it] not: they were scattered, but repented not.
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
They tempted me, they sneered at me most contemptuously, they gnashed their teeth upon me.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
O Lord, when will you look upon me? Deliver my soul from their mischief, mine only-begotten one from the lions.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
I will give thanks to you even in a great congregation: in an abundant people I will praise you.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Let not them that are mine enemies without a cause rejoice against me; who hate me for nothing, and wink with their eyes.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For to me they spoke peaceably, but imagined deceits in [their] anger.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
And they opened wide their mouth upon me; they said Aha, aha, our eyes have seen [it].
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
You have seen [it], O Lord: keep not silence: O Lord, withdraw not [yourself] from me.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Awake, O Lord, and attend to my judgement, [even] to my cause, my God and my Lord.
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Judge me, O Lord, according to your righteousness, O Lord my God; and let them not rejoice against me.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Let them not say in their hearts, Aha, aha, [it is pleasing] to our soul: neither let them say, We have devoured him.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Let them be confounded and ashamed together that rejoice at my afflictions: let them be clothed with shame and confusion that speak great swelling words against me.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Let them that rejoice in my righteousness exult and be glad: and let them say continually, The Lord be magnified, who desire the peace of his servant.
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
And my tongue shall meditate on your righteousness, [and] on your praise all the day.
