Псалми 35
1 Давидів.
Of David. O Lord, be on my side against those who are judging me; be at war with those who make war against me.
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Be a breastplate to me, and give me your help.
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Take up your spear and keep back my attackers; say to my soul, I am your salvation.
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Let them be overcome and put to shame who make attempts to take my soul; let those who would do me damage be turned back and made foolish.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
Let them be like dust from the grain before the wind; let the angel of the Lord send them in flight.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Let their way be dark and full of danger; let them be troubled by the angel of the Lord.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For without cause they have put a net ready for me secretly, in which to take my soul.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Let destruction come on them without their knowledge; let them be taken themselves in their secret nets, falling into the same destruction.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
And my soul will have joy in the Lord; it will be glad in his salvation.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
All my bones will say, Lord, who is like you? The saviour of the poor man from the hands of the strong, of him who is poor and in need from him who takes his goods.
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
False witnesses got up: they put questions to me about crimes of which I had no knowledge.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
They gave me back evil for good, troubling my soul.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
But as for me, when they were ill I put on the clothing of sorrow: I went without food and was sad, and my prayer came back again to my heart.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
My behaviour was as if it had been my friend or my brother: I was bent low in grief like one whose mother is dead.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
But they took pleasure in my trouble, and came together, yes, low persons came together against me without my knowledge; they never came to an end of wounding me.
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
Like men of deceit they put me to shame; the voice of their wrath was loud against me.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Lord, how long will you be looking on? take my soul from their destruction, my life from the lions.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
I will give you praise in the great meeting; I will give you honour among a strong people.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Do not let my haters be glad over me falsely; let not those who are against me without cause make sport of me.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For they do not say words of peace; in their deceit they are designing evil things against the quiet ones in the land.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
Their mouths were open wide against me, and they said, Aha, aha, our eyes have seen it.
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
You have seen this, O Lord; be not unmoved: O Lord, be not far from me.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Be awake, O Lord, be moved to take up my cause, my God and my Lord.
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Be my judge, O Lord my God, in your righteousness; do not let them be glad over me.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Let them not say in their hearts, So we will have it: let them not say, We have put an end to him.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Let all those who take pleasure in my troubles be shamed and come to nothing: let those who are lifted up against me be covered with shame and have no honour.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Let those who are on my side give cries of joy; let them ever say, The Lord be praised, for he has pleasure in the peace of his servant.
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
And my tongue will be talking of your righteousness and of your praise all the day.
