Псалми 35
1 Давидів.
Of David. Contend with my opponents, O LORD; fight against those who fight against me.
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Take up Your shield and buckler; arise and come to my aid.
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Draw the spear and javelin against my pursuers; say to my soul: “I am your salvation.”
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
May those who seek my life be disgraced and put to shame; may those who plan to harm me be driven back and confounded.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
May they be like chaff in the wind, as the angel of the LORD drives them away.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
May their path be dark and slick, as the angel of the LORD pursues.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
For without cause they laid their net for me; without reason they dug a pit for my soul.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
May ruin befall them by surprise; may the net they hid ensnare them; may they fall into the hazard they created.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
Then my soul will rejoice in the LORD and exult in His salvation.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
All my bones will exclaim, “Who is like You, O LORD, who delivers the afflicted from the aggressor, the poor and needy from the robber?”
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Hostile witnesses come forward; they make charges I know nothing about.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
They repay me evil for good, to the bereavement of my soul.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
Yet when they were ill, I put on sackcloth; I humbled myself with fasting, but my prayers returned unanswered.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
I paced about as for my friend or brother; I was bowed down with grief, like one mourning for his mother.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
But when I stumbled, they assembled in glee; they gathered together against me. Assailants I did not know slandered me without ceasing.
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
Like godless jesters at a feast, they gnashed their teeth at me.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
How long, O Lord, will You look on? Rescue my soul from their ravages, my precious life from these lions.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
Then I will give You thanks in the great assembly; I will praise You among many people.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Let not my enemies gloat over me without cause, nor those who hate me without reason wink in malice.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
For they do not speak peace, but they devise deceitful schemes against those who live quietly in the land.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
They gape at me and say, “Aha, aha! Our eyes have seen!”
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
O LORD, You have seen it; be not silent. O Lord, be not far from me.
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Awake and rise to my defense, to my cause, my God and my Lord!
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Vindicate me by Your righteousness, O LORD my God, and do not let them gloat over me.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Let them not say in their hearts, “Aha, just what we wanted!” Let them not say, “We have swallowed him up!”
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
May those who gloat in my distress be ashamed and confounded; may those who exalt themselves over me be clothed in shame and reproach.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
May those who favor my vindication shout for joy and gladness; may they always say, “Exalted be the LORD who delights in His servant’s well-being.”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
Then my tongue will proclaim Your righteousness and Your praises all day long.
