Псалми 35
1 Давидів.
(Af David.) HERRE, træt med dem, der trætter med mig, strid imod dem, der strider mod mig,
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
grib dit Skjold og dit Værge, rejs dig og hjælp mig,
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
tag Spyd og Økse frem mod dem, der forfølger mig, sig til min Sjæl: "Jeg er din Frelse!"
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Lad dem beskæmmes og blues, som vil mig til Livs, og de, der ønsker mig ondt, lad dem rødmende vige,
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
de blive som Avner for Vinden, og HERRENs Engel nedstøde dem,
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
deres Vej blive mørk og glat, og HERRENs Engel forfølge dem!
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
Thi uden Grund har de sat deres Garn for mig, gravet min Sjæl en Grav.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Lad Undergang uventet ramme ham, lad Garnet, han satte, hilde ham selv, lad ham falde i Graven.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
Min Sjæl skal juble i HERREN, glædes ved hans Frelse,
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
alle mine Ledemod sige: "HERRE, hvo er som du, du, som frelser den arme fra hans Overmand, den arme og fattige fra Røveren!"
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Falske Vidner står frem, de spørger mig om, hvad jeg ej kender til;
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
de lønner mig godt med ondt, min Sjæl er forladt.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
Da de var syge, gik jeg i Sæk, med Faste spæged jeg mig, jeg bad med sænket Hoved,
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
som var det en Ven eller Broder; jeg gik, som sørged jeg over min Moder, knuget af Sorg.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
Men nu jeg vakler, glæder de sig, de stimler sammen, Uslinger, fremmede for mig, stimler sammen imod mig, håner mig uden Ophør;
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
for min Venlighed dænger de mig med Hån, de skærer Tænder imod mig.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Herre, hvor længe vil du se til? Frels dog min Sjæl fra deres Brøl, min eneste fra Løver.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
Jeg vil takke dig i en stor Forsamling, love dig blandt mange Folk.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Lad ej dem, som med Urette er mine Fjender, glæde sig over mig, lad ej dem, som hader mig uden Grund, sende spotske Blikke!
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
Thi de taler ej Fred mod de stille i Landet udtænker de Svig;
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
de spærrer Munden op imod mig og siger: "Ha, ha! Vi så det med egne Øjne!"
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Du så det, HERRE, vær ikke tavs, Herre, hold dig ej borte fra mig;
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
rejs dig, vågn op for min Ret, for min Sag, min Gud og Herre,
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
døm mig efter din Retfærd HERRE, min Gud, lad dem ikke glæde sig over mig
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Og sige i Hjertet: "Ha! som vi ønsked!" lad dem ikke sige: "Vi slugte ham!"
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Til Skam og Skændsel blive enhver, hvem min Ulykke glæder; lad dem, der hovmoder sig over mig, hyldes i Spot og Spe.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Men de, der vil min Ret, lad dem juble og glæde sig, stadigen sige: "Lovet være HERREN, som under sin Tjener Fred!"
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
Min Tunge skal forkynde din Retfærd, Dagen igennem din Pris.
