Псалми 35
1 Давидів.
Davidov. Optuži, Jahve, tužitelje moje i napadni one koji mene napadaju!
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Stavi oklop, uzmi štit svoj i ustani meni u pomoć!
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Zavitlaj kopljem i presretni progonitelje moje, reci mojoj duši: “Ja sam tvoje spasenje.”
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Nek' se smetu i postide koji život moj traže, nek' uzmaknu i nek' se posrame koji mi propast snuju!
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
Nek' budu k'o pljeva na vjetru kad ih Anđeo Jahvin potjera!
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Mračni i skliski bili im putovi kad ih Anđeo Jahvin bude gonio!
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
Bez razloga napeše mi mrežu, bez razloga grob duši mojoj iskopaše.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Propast će ih stići iznenada, u mrežu koju napeše sami će se uhvatiti, past će u jamu što je iskopaše!
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
A moja će duše klicati u Jahvi, radovat će se u spasenju njegovu.
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
Sve će kosti moje govoriti: Tko je, Jahve, poput tebe koji ubogog spasavaš od silnika, jadnika i siromaha od pljačkaša?
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Ustadoše svjedoci opaki: pitaju me za ono što ne znam.
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
Vraćaju mi zlo za dobro, duša moja zapada u osamu.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
U bolesti njihovoj nosio sam kostrijet, dušu svoju postom morio, i molitva mi se u krilo vraćala.
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
Kao za prijateljem, za bratom - obilažah tužan; od žalosti se pogurih kao onaj što za majkom žali.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
A sada kad posrnuh ja, oni se raduju, skupiše se protiv mene da udare iznenada, i bez prestanka oni me razdiru.
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
Ruglom na ruglo iskušavaju me i zubima škripaju na mene.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
O Jahve, dokle ćeš gledati? Istrgni mi dušu nasrtajima njihovim, otmi lavovima jedino dobro moje!
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
Zahvalit ću ti u velikom zboru, slavit ću te među pukom brojnim.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Nek' se ne raduju nada mnom dušmani nepravedni, nek' ne namiguju očima oni koji me nizašto mrze!
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
Jer oni ne misle o miru, već spletke snuju protiv mirnih u zemlji.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
Razvaljuju svoja usta na me i govore: “Ha, ha, vidjesmo očima svojim!”
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Ti sve vidiš, o Jahve! Nemoj šutjeti! Gospode, od mene se ne udaljuj!
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Preni se, ustani da me obraniš, Bože moj, Gospode, vodi parnicu moju!
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Po svojoj me pravdi sudi, Jahve, Bože moj, nek' se ne raduju nada mnom!
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Nek' ne misle u srcu: “Ispunila nam se želja!” Nek' ne reknu: “Progutali smo ga!”
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Nek' se postide i posrame svi zajedno koji se nesreći mojoj raduju! Nek' se odjenu stidom i sramotom oni koji se podižu na me!
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Nek' radosno kliču kojima je pravo moje na srcu i nek' svagda govore: “Velik je Jahve! Milo mu je spasenje sluge njegova!”
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
A moj će jezik kazivati pravdu tvoju i hvalu tebi navijeke.
