Псалми 35
1 Давидів.
Давидов псалом. Бори се, Господи, с ония, които се борят с мене; Воювай против ония, които воюват против мене.
2 візьми мало́го й великого щита́, — і встань мені на допомогу!
Вземи оръжие и щит, И стани да ми помогнеш.
3 Дістань списа, і дорогу замкни моїм напасника́м, скажи до моєї душі: „Я — спасі́ння твоє“!
Изтръгни и копие, та затвори пътя на гонителите ми; Кажи на душата ми: Аз съм избавител Твой.
4 Нехай засоро́мляться й будуть пога́ньблені ті, хто чатує на душу мою; хай відступлять назад і нехай посоро́мляться ті, хто лихо мені замишляє.
Нека се посрамят и се опозорят Ония, които искат да погубят душата ми; Нека се върнат назад и се смутят Ония, които ми мислят зло.
5 Бодай вони стали, немов та поло́ва на вітрі, і Ангол Господній нехай їх жене;
Нека бъдат като плява пред вятъра, И ангел Господен да ги гони.
6 нехай буде доро́га їхня те́мна й сковзька́, і Ангол Господній нехай їх жене, —
Нека бъде пътят им тъмен и плъзгав, И ангел Господен да ги гони.
7 бо вони безпричинно тене́та свої розставляють на мене, яму копають безвинно на душу мою!
Защото без причина скриха за мене мрежата си в трап; Без причина изкопаха яма за душата ми.
8 Нехай на́гла загибіль, якої не знає, на нього спаде, і сітка його, яку він наставив, хай зловить його у на́гле нещастя, — бодай він до нього упав!
Да дойде върху всеки един от тях неочаквана погибел; И мрежата му, която е скрил, нека улови самия него. Той нека падне в същата погибел.
9 А душа моя в Господі буде радіти, звеселиться Його допомогою!
А моята душа ще се весели в Господа, Ще се радва в избавлението Му:
10 Скажуть усі мої кості: „Господи, хто подібний до Тебе?“Ти рятуєш убогого від сильнішого над нього, покірного та бідаря́ — від його дерія́.
Всичките ми кости ще рекат; Господи, кой е подобен на Тебе, Който избавяш сиромаха от по-силния от него, Да! сиромаха и немощния от грабителя му?
11 Свідки встають неправдиві, чого я не знав — питають мене,
Несправедливи свидетели въстават И питат ме за неща, за които аз не зная нищо
12 віддають мені злом за добро, осиро́чують душу мою!
Въздават ми зло за добро, За да бъде в оскъдност душата ми.
13 А я, як вони хворували були́, зодягався в вере́ту, душу свою мучив по́стом, молитва ж моя поверталась на лоно моє.
А аз, когато те боледуваха, Аз се обличах във вретище, Смирявах с пост душата си, И молитвата ми се връщаше в пазухата ми и се повтаряше;
14 Як при́ятель, бу́цім то брат він для мене, — так я ходив, ніби був я в жало́бі по матері, був я засму́чений, схи́лений.
Обхождах се като с приятел, като с мой брат, Ходех наведен и нажален както кога жалее някой майка си.
15 А вони, як упав я, радіють та схо́дяться, напасники́ проти мене збираються, я ж не знаю про те; кричать, і не вмовка́ють,
Но когато накуцвах в пътя си, те се зарадваха и се събраха. Побойници се събраха против мене, - човеци, които аз не знаех; Късаха ме без да престават.
16 з дармоїдами та пересмі́шниками скрего́чуть на мене своїми зубами.
Като нечестивите смешкари в пиршества Скърцаха на мене със зъби.
17 Господи, — чи довго Ти бу́деш дивитись на це? Відверни́ мою душу від їхніх зубі́в, від отих левчуків одина́чку мою!
Господи до кога ще гледаш? Избави душата ми от погубленията им, Живота ми от тия лъвове.
18 Я буду Тебе прославляти на збо́рах великих, буду Тебе вихваляти в числе́ннім наро́ді!
Аз ще те славословя в голямо събрание, Ще Те хваля между многочислени люде.
19 Нехай з мене не ті́шаться ті, хто ворогує на мене безви́нно, нехай ті не морга́ють очима, хто мене без причини нена́видить,
Да не тържествуват над мене Ония, които несправедливо враждуват против мене; Нито да помигват с очи Ония, които ме мразят без причина.
20 бо говорять вони не про мир, але на спокі́йних у кра́ї облу́дні слова́ вимишляють,
Защото не говорят за мир, Но измислюват лъжливи думи против тихите на земята.
21 свої уста на мене вони розкрива́ють, говорять: „Ага, ага! Наші очі це бачили!“
Да! те отвориха широко срещу мене устата си; Казваха: О, хохо! очите ни видяха!
22 Ти бачив це, Господи, — не помовчи́ ж, Господи, — не віддаляйся від мене!
Ти си видял, Господи, да не премълчаваш; Господи, да се не отдалечиш от мене,
23 Устань, і збудися на суд мій, Боже мій і Господи мій, на супере́чку мою,
Стани и събуди се за съда ми; За делото ми, Боже мой и Господи мой.
24 розсуди Ти мене по Своїй справедливості, Господи, Боже мій, і нехай через мене не тішаться,
Съди ме, Господи Боже мой, според правдата Си, И да не тържествуват над мене.
25 нехай не говорять у серці своїм: „Ага, — його маємо ми“, хай не кажуть вони: „Ми його проковтну́ли“.
Да не кажат в сърцето си: Ето желанието ни се изпълни. Нито да кажат: Погълнахме го.
26 Нехай посоромляться та застидаються ра́зом, хто з мого нещастя радіє, бодай вбрались у сором та в га́ньбу, хто рота свого розкриває на мене!
Да се посрамят и се опозорят заедно всички Ония, които се радват на злощастието ми; Да се облекат със срам и с позор Ония, които се големеят против мене.
27 Хай співають та звесе ляються ті, хто бажає мені правоти́, і нехай кажуть за́вжди: „Хай буде великий Господь, що миру бажає Своєму рабові!“
Да възклицават и да се зарадват Ония, които благоприятствуват на правото ми дело, И винаги нека казват: Да се възвеличи Господ, Който желае благоденствие на слугата Си.
28 А язик мій звіщатиме правду Твою, славу Твою кожен день!
И езикът ми ще разказва Твоята правда И твоята хвала всеки ден.
