Псалми 34
1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
Av David, då han gjorde seg galen hjå Abimelek, so han jaga honom av, og han gjekk burt. Eg vil lova Herren alle tider, hans pris skal stendigt vera i min munn.
2 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
Mi sjæl skal rosa seg av Herren; dei spaklyndte skal høyra det og gleda seg.
3 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
Lova Herren storleg med meg, og lat oss saman upphøgja hans namn!
4 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
Eg søkte Herren, og han svara meg og fria meg frå alle mine rædslor.
5 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
Dei som skoda upp til honom, lyste av gleda, og deira andlit turvte aldri blygjast.
6 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
Her er ein arming som ropa, og Herren høyrde og frelste honom frå alle hans trengslor.
7 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
Herrens englar lægrar seg rundt ikring deim som ottast honom, og han friar deim ut.
8 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
Smaka og sjå at Herren er god! Sæl er den mann som flyr til honom.
9 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
Ottast Herren, de hans heilage, for inkje vantar dei som ottast honom.
10 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
Unge løvor lid naud og svelt, men dei som søkjer Herren, deim vantar det inkje godt.
11 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
Kom born, høyr meg! Eg vil læra dykk otte for Herren.
12 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
Kven er den mann som hev lyst til liv, som ynskjer seg dagar til å sjå lukka?
13 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
Vakta di tunga frå det som vondt er, og lippor for svikfull tale!
14 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
Vik burt frå det vonde og gjer det gode, søk fred og far etter honom!
15 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
Herrens augo er vende til dei rettferdige, og hans øyro til deira rop.
16 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
Herrens åsyn er imot deim som gjer vondt, til å rydja ut deira minne frå jordi.
17 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
Hine ropar, og Herren høyrer og friar deim ut or alle deira trengslor.
18 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
Herren er nær hjå deim som hev eit sundbrote hjarta, og frelser deim som hev ei hugsprengd ånd.
19 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
Mange ulukkor kjem yver den rettferdige, men Herren friar honom ut or deim alle.
20 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
Herren tek vare på alle hans bein, ikkje eitt av deim vert brote.
21 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
Ulukka drep den ugudlege, og dei som hatar den rettferdige, vert saka.
22 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
Herren løyser ut deira sjæl som tener honom, og av dei som flyr til honom, vert ingen saka.
