Псалми 34
1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
Av David, da han tedde sig som vanvittig for Abimelek, og denne jog ham fra sig, og han gikk bort. Jeg vil love Herren til enhver tid, hans pris skal alltid være i min munn.
2 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
Min sjel skal rose sig av Herren; de saktmodige skal høre det og glede sig.
3 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
Pris Herrens storhet med mig, og la oss sammen ophøie hans navn!
4 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
Jeg søkte Herren, og han svarte mig, og han fridde mig fra alt det som forferdet mig.
5 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
De så op til ham og strålte av glede, og deres åsyn rødmet aldri av skam.
6 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
Denne elendige ropte, og Herren hørte, og han frelste ham av alle hans trengsler.
7 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
Herrens engel leirer sig rundt omkring dem som frykter ham, og han utfrir dem.
8 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
Smak og se at Herren er god! Salig er den mann som tar sin tilflukt til ham.
9 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
Frykt Herren, I hans hellige! For intet fattes dem som frykter ham.
10 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
De unge løver lider nød og hungrer, men dem som søker Herren, fattes ikke noget godt.
11 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
Kom, barn, hør mig! Jeg vil lære eder Herrens frykt.
12 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
Hvem er den mann som har lyst til liv, som ønsker sig dager til å se lykke?
13 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
Hold din tunge fra ondt og dine leber fra å tale svik!
14 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
Vik fra ondt og gjør godt, søk fred og jag efter den!
15 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
Herrens øine er vendt til de rettferdige, og hans ører til deres rop.
16 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
Herrens åsyn er imot dem som gjør ondt, for å utrydde deres ihukommelse av jorden.
17 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
Hine roper, og Herren hører, og av alle deres trengsler utfrir han dem.
18 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
Herren er nær hos dem som har et sønderbrutt hjerte, og han frelser dem som har en sønderknust ånd.
19 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
Mange er den rettferdiges ulykker, men Herren utfrir ham av dem alle.
20 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
Han tar vare på alle hans ben, ikke ett av dem blir sønderbrutt.
21 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
Ulykke dreper den ugudelige, og de som hater den rettferdige, dømmes skyldige.
22 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
Herren forløser sine tjeneres sjel, og ingen av dem som tar sin tilflukt til ham, dømmes skyldig.
