Псалми 34
1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
Davidin Psalmi, koska hän muotonsa muutti Abimelekin edessä, joka hänen ajoi pois tyköänsä ja hän meni pois. Minä kiitän Herraa aina: hänen kiitoksensa on alati minun suussani.
2 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
Minun sieluni kerskaa Herrassa, että raadolliset sen kuulevat ja iloitsevat.
3 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
Ylistäkäät Herraa minun kanssani, ja korottakaamme ynnä hänen nimeänsä.
4 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
Kuin minä Herraa etsin, kuuli hän minun rukoukseni, ja pelasti minun kaikista vavistuksistani.
5 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
Jotka häntä katsovat, ne valaistaan: heidän kasvonsa ei tule häpiään.
6 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
Kuin raadollinen huusi, kuuli Herra häntä, ja autti hänen kaikista tuskistansa.
7 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
Herran enkeli piirittää niitä, jotka häntä pelkäävät, ja pelastaa heitä.
8 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
Maistakaat ja katsokaat, kuinka Herra on suloinen: autuas on se, joka häneen turvaa.
9 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
Peljätkään Herraa kaikki hänen pyhänsä; sillä jotka häntä pelkäävät, ei niiltä mitään puutu.
10 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
Nuorten jalopeurain pitää tarvitseman ja isooman; mutta jotka Herraa etsivät, ei heiltä mitään hyvää puutu.
11 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
Tulkaat tänne, lapset, kuulkaat minua: Herran pelvon minä teille opetan.
12 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
Kuka on, joka (hyvää) elämää pyytää? ja pitäis mielellänsä hyviä päiviä?
13 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
Varjele kieles pahuudesta, ja huules vilppiä puhumasta.
14 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
Lakkaa pahasta ja tee hyvää: etsi rauhaa ja noutele häntä.
15 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
Herran silmät katsovat vanhurskaita, ja hänen korvansa heidän huutoansa.
16 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
Mutta Herran kasvot ovat pahointekiöitä vastaan, hukuttamaan maasta heidän muistoansa.
17 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
Kuin (vanhurskaat) huutavat, niin Herra kuulee, ja pelastaa heitä kaikista heidän tuskistansa.
18 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
Herra on juuri läsnä niitä, joilla on murheellinen sydän, ja auttaa niitä, joilla on surkia mieli.
19 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
Vanhurskaalle tapahtuu paljo pahaa; mutta Herra hänen niistä kaikista päästää.
20 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
Hän kätkee kaikki hänen luunsa, ettei yhtäkään niistä murreta.
21 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
Pahuus tappaa jumalattoman, ja jotka vanhurskasta vihaavat, ne hukutetaan.
22 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
Herra lunastaa palveliansa sielut; ja kaikki, jotka häneen toivovat, ei pidä hukkuman.
