Псалми 34
1 Давидів, коли він удавав був причи́нного перед Авімелехом, що вигнав його, і той пішов. Я благословля́тиму Господа кожного ча́су, хвала́ Йому за́всіди в у́стах моїх!
[A Psalm] of David, when he changed his behavior before Abimelech; who drove him away, and he departed. I will bless the LORD at all times: his praise [shall] continually [be] in my mouth.
2 Душа моя буде хвалитися Господом, — хай це почують слухня́ні, і нехай звеселяться!
My soul shall make her boast in the LORD: the humble shall hear [of it] and be glad.
3 Зо мною звели́чуйте Господа, і підносьте Ім'я́ Його ра́зом!
O magnify the LORD with me, and let us exalt his name together.
4 Шукав я був Господа, — і Він озвався до мене, і від усіх небезпе́к мене ви́зволив.
I sought the LORD, and he heard me, and delivered me from all my fears.
5 Приглядайтесь до Нього — й зася́єте, і не посоро́мляться ваші обличчя!
They looked to him, and were lightened: and their faces were not ashamed.
6 Цей убогий взивав, — і Господь його ви́слухав, і від усіх його бід його ви́зволив.
This poor man cried, and the LORD heard [him], and saved him out of all his troubles.
7 Ангол Господній табо́ром стає кругом тих, хто боїться його́, — і визво́лює їх.
The angel of the LORD encampeth around them that fear him, and delivereth them.
8 Скушту́йте й побачте, який добрий Госпо́дь, блаженна люди́на, що надію на Нього кладе́!
O taste and see that the LORD [is] good: blessed [is] the man [that] trusteth in him.
9 Бійтеся Господа, всі святії Його, бо ті, що бояться Його, недостатку не мають!
O fear the LORD, ye his saints: for [there is] no want to them that fear him.
10 Левчуки́ бідні й голодні, а ті, хто пошукує Господа, недостатку не чують в усьому добрі́.
The young lions do lack, and suffer hunger: but they that seek the LORD shall not want any good [thing].
11 Ходіть, діти, послухайте мене, — стра́ху Господнього я вас навчу!
Come, ye children, hearken to me; I will teach you the fear of the LORD.
12 Хто та людина, що хоче життя, що любить дні довгі, щоб бачити добро́?
What man [is he that] desireth life, [and] loveth [many] days, that he may see good?
13 Свого язика́ бережи від лихого, а уста свої — від гово́рений пі́дступу.
Keep thy tongue from evil, and thy lips from speaking guile.
14 Відступися від злого і добре чини, миру шукай і женися за ним!
Depart from evil, and do good; seek peace, and pursue it.
15 Очі Господні на праведних, уші ж Його — на їхній зойк,
The eyes of the LORD [are] upon the righteous, and his ears [are open] to their cry.
16 Господнє лице — на злочинців, щоб ви́нищити їхню пам'ять з землі.
The face of the LORD [is] against them that do evil, to cut off the remembrance of them from the earth.
17 Коли пра́ведні кли́чуть, то їх чує Господь, і з усіх утисків їхніх визво́лює їх.
[The righteous] cry, and the LORD heareth, and delivereth them out of all their troubles.
18 Господь зламаносе́рдим близьки́й, і впоко́рених духом спасає.
The LORD [is] nigh to them that are of a broken heart; and saveth such as are of a contrite spirit.
19 Багато лихого для праведного, та його визволя́є Господь з них усіх:
Many [are] the afflictions of the righteous: but the LORD delivereth him out of them all.
20 Він пильнує всі кості його, — із них жо́дна не зламається!
He keepeth all his bones: not one of them is broken.
21 Зло безбожному смерть заподіє, і винними будуть усі, хто нена́видить праведного.
Evil shall slay the wicked: and they that hate the righteous shall be desolate.
22 Господь ви́зволить душу рабів Своїх, і винні не будуть усі, хто вдається до Нього!
The LORD redeemeth the soul of his servants: and none of them that trust in him shall be desolate.
