Псалми 33
1 Співайте із радістю, праведні в Господі, — бо щи́рим лицю́є хвала́!
Jubler i Herren, I retfærdige, for de oprigtige sømmer sig Lovsang;
2 Хваліть Господа гу́слами, співайте Йому з десятистру́нною а́рфою,
lov HERREN med Citer, tak ham til tistrenget Harpe;
3 заспівайте Йому нову пісню, гарно заграйте Йому з гуком су́рем,
en ny Sang synge I ham, leg lifligt på Strenge til Jubelråb!
4 бо щире Господнєє слово, і кожен чин Його вірний!
Thi sandt er HERRENs Ord, og al hans Gerning er trofast;
5 Правду та суд Він коха́є, і Господньої милости повна земля!
han elsker Retfærd og Ret, af HERRENs Miskundhed er Jorden fuld.
6 Словом Господнім учи́нене небо, а подихом уст Його все його ві́йсько.
Ved HERRENs Ord blev Himlen skabt og al dens Hær ved hans Munds Ånde.
7 Воду мо́рську збирає Він, мов би до мі́ху, безо́дні складає в комо́рах.
Som i Vandsæk samled han Havets Vand, lagde Dybets Vande i Forrådskamre.
8 Буде боятися Господа ці́ла земля, всі ме́шканці все́світу бу́дуть лякатись Його,
Al Jorden skal frygte for HERREN, Alverdens Beboere skælve for ham;
9 бо сказав Він — і сталось, наказав — і з'явилось.
thi han talede, så skete det, han bød, så stod det der.
10 Госпо́дь ра́ду пога́нів пони́щить, поні́вечить ми́слі наро́дів,
HERREN kuldkasted Folkenes Råd, gjorde Folkeslags Tanker til intet;
11 а за́дум Господній навіки стоятиме, думки́ Його серця — на вічні віки́!
HERRENs Råd står fast for evigt, hans Hjertes Tanker fra Slægt til Slægt.
12 Блаженний той люд, що Богом у нього Госпо́дь, блаженний наро́д, що Він вибрав його на спа́док Собі!
Saligt det Folk, der har HERREN til Gud, det Folkefærd, han valgte til Arvelod!
13 Господь споглядає з небе́с, і бачить усіх синів лю́дських,
HERREN skuer fra Himlen, ser på alle Menneskens Børn;
14 приглядається з місця оселі Своєї до всіх, хто замешкує землю:
fra sit Højsæde holder han Øje med alle, som bor på Jorden;
15 Хто створив серце кожного з них, наглядає всі їхні діла́!
han, som danned deres Hjerter til Hobe, gennemskuer alt deres Værk.
16 Немає царя, що його многість ві́йська спасає, не врятується ве́летень вели́кістю сили,
Ej frelses en Konge ved sin store Stridsmagt, ej fries en Helt ved sin store Kraft;
17 для спасі́ння той кінь ненадійний, і великістю сили своєї він не збереже, —
til Frelse slår Stridshesten ikke til, trods sin store Styrke redder den ikke.
18 ось око Господнє на тих, хто боїться Його, хто наді́ю на милість Його поклада́є,
Men HERRENs Øje ser til gudfrygtige, til dem, der håber på Nåden,
19 щоб рятувати життя їхнє від смерти, і щоб за час голоду їх оживляти!
for at fri deres Sjæl fra Døden og holde dem i Live i Hungerens Tid.
20 Душа наша наді́ю склада́є на Господа, — Він наша поміч і щит наш,
På HERREN bier vor Sjæl, han er vor Hjælp og vort Skjold;
21 бо Ним радується наше серце, бо на Ймення святеє Його ми надію кладемо́!
thi vort Hjerte glæder sig i ham, vi stoler på hans hellige Navn.
22 Нехай Твоя милість, о Господи, буде на нас, коли поклада́ємо наді́ю на Тебе!
Din Miskundhed være over os, HERRE, såsom vi håber på dig.
