Псалми 27
1 Давидів.
A psalm of David. The Lord is my light and my savior; whom then should I fear? The Lord protects my life; whom then should I dread?
2 Коли будуть зближа́тись до ме́не злочи́нці, щоб жерти їм тіло моє, мої напасники́ та мої вороги, — вони спотикну́ться й попа́дають!
When the wicked drew near to assail me and eat up my flesh, it was those who distressed and opposed me who stumbled and fell.
3 коли проти мене розло́житься та́бір, то серце моє не злякається, коли проти мене повста́не війна, — я наді́ятись буду на те́, — на по́міч Його́!
Though against me a host should encamp, yet my heart would be fearless: though battle should rise up against me, still would I be trustful.
4 Одно́го прошу́ я від Господа, буду жадати того́, — щоб я міг пробува́ти в Господньому домі по всі дні свого життя, щоб я міг оглядати Господню приємність і в храмі Його пробува́ти!
One thing have I asked of the Lord, and that do I long for – To live in the house of the Lord all the days of my life, to gaze on the grace of the Lord and inquire in his temple.
5 бо Він заховає мене дня нещастя в Своїй ски́нії, сховає мене потає́мно в Своєму наме́ті, на скелю мене проведе́!
For he will hide me in his shelter in the day of misfortune. In his sheltering tent he hides me: he lifts me up on a rock.
6 А тепер піднесе́ться моя голова понад ворогами моїми навко́ло мене, і я в Його ски́нії буду прино́сити жертви при ві́дзвуках сурм, і я буду співати та грати Господе́ві!
And now that my head he has lifted above my encircling foes, I will march round the altar and sacrifice, shouting with joy, in his tent, making music and song to the Lord.
7 Почуй, Господи, голос мій, коли кли́чу, і помилуй мене, і озви́ся до мене!
Hear, O Lord, my loud cry, and graciously answer me.
8 За Тебе промовило серце моє: „Шукайте Мого лиця!“тому, Господи, буду шукати обличчя Твого́:
My heart has said to you, “Your face, O Lord, I seek.”
9 не ховай же від мене обличчя Свого́, у гніві Свого раба не відкинь! Ти був мені по́міч, — не кидай мене, і не лишай мене, Боже спасі́ння мого,
Hide not your face from me, reject not your servant in anger: for you have been my help. Abandon me not, nor forsake me, O God of my help:
10 бо мій батько та мати моя мене кинули, — та Господь прийме́ мене!
for father and mother have left me; but the Lord will take me up.
11 Дорогу Свою покажи мені, Господи, і провадь мене сте́жкою рівною, ради моїх ворогів!
Teach me your way, O Lord: lead me in an even path, because of my enemies.
12 Не видай мене на сваво́лю моїх ворогів, бо повстали на мене ті свідки облу́дні та неправдомо́вці,
Give me not up, O Lord, unto the rage of my foes; for against me have risen false witnesses, breathing out cruelty.
13 немов би не вірував я, що в країні життя я побачу Господнє добро́!
Firm is the faith I cherish, that I, in the land of the living, will yet see the goodness of God.
14 Наді́йся на Господа, будь си́льний, і хай буде міцне́ твоє серце, і надійся на Господа!
Let your heart be courageous and strong, and wait on the Lord.
