< Псалми 22 >
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
