Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
in finem pro adsumptione matutina psalmus David Deus Deus meus respice me quare me dereliquisti longe a salute mea verba delictorum meorum
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Deus meus clamabo per diem et non exaudies et nocte et non ad insipientiam mihi
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
tu autem in sancto habitas Laus Israhel
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
in te speraverunt patres nostri speraverunt et liberasti eos
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
ad te clamaverunt et salvi facti sunt in te speraverunt et non sunt confusi
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
ego autem sum vermis et non homo obprobrium hominum et abiectio plebis
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
omnes videntes me deriserunt me locuti sunt labiis moverunt caput
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
speravit in Domino eripiat eum salvum faciat eum quoniam vult eum
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
quoniam tu es qui extraxisti me de ventre spes mea ab uberibus matris meae
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
in te proiectus sum ex utero de ventre matris meae Deus meus es tu
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
ne discesseris a me quoniam tribulatio proxima est quoniam non est qui adiuvet
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
circumdederunt me vituli multi tauri pingues obsederunt me
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
aperuerunt super me os suum sicut leo rapiens et rugiens
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
sicut aqua effusus sum et dispersa sunt universa ossa mea factum est cor meum tamquam cera liquescens in medio ventris mei
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
aruit tamquam testa virtus mea et lingua mea adhesit faucibus meis et in limum mortis deduxisti me
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
quoniam circumdederunt me canes multi concilium malignantium obsedit me foderunt manus meas et pedes meos
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
dinumeraverunt omnia ossa mea ipsi vero consideraverunt et inspexerunt me
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
diviserunt sibi vestimenta mea et super vestem meam miserunt sortem
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
tu autem Domine ne elongaveris auxilium tuum ad defensionem meam conspice
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
erue a framea animam meam et de manu canis unicam meam
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
salva me ex ore leonis et a cornibus unicornium humilitatem meam
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
narrabo nomen tuum fratribus meis in media ecclesia laudabo te
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
qui timetis Dominum laudate eum universum semen Iacob magnificate eum
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
timeat eum omne semen Israhel quoniam non sprevit neque dispexit deprecationem pauperis nec avertit faciem suam a me et cum clamarem ad eum exaudivit me
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
apud te laus mea in ecclesia magna vota mea reddam in conspectu timentium eum
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
edent pauperes et saturabuntur et laudabunt Dominum qui requirunt eum vivent corda eorum in saeculum saeculi
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
reminiscentur et convertentur ad Dominum universi fines terrae et adorabunt in conspectu eius universae familiae gentium
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
quoniam Dei est regnum et ipse dominabitur gentium
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
manducaverunt et adoraverunt omnes pingues terrae in conspectu eius cadent omnes qui descendunt in terram
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
et anima mea illi vivet et semen meum serviet ipsi
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
adnuntiabitur Domino generatio ventura et adnuntiabunt iustitiam eius populo qui nascetur quem fecit Dominus
