Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
In finem, pro susceptione matutina, Psalmus David. Deus, Deus meus, respice in me: quare me dereliquisti? longe a salute mea verba delictorum meorum.
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Deus meus clamabo per diem, et non exaudies: et nocte, et non ad insipientiam mihi.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
Tu autem in sancto habitas, Laus Israel.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
In te speraverunt patres nostri: speraverunt, et liberasti eos.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
Ad te clamaverunt, et salvi facti sunt: in te speraverunt, et non sunt confusi.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
Ego autem sum vermis, et non homo: opprobrium hominum, et abiectio plebis.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
Omnes videntes me, deriserunt me: locuti sunt labiis, et moverunt caput.
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
Speravit in Domino, eripiat eum: salvum faciat eum, quoniam vult eum.
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Quoniam tu es, qui extraxisti me de ventre: spes mea ab uberibus matris meæ.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
In te proiectus sum ex utero: de ventre matris meæ Deus meus es tu,
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
ne discesseris a me: Quoniam tribulatio proxima est: quoniam non est qui adiuvet.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Circumdederunt me vituli multi: tauri pingues obsederunt me.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
Aperuerunt super me os suum, sicut leo rapiens et rugiens.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Sicut aqua effusus sum: et dispersa sunt omnia ossa mea. Factum est cor meum tamquam cera liquescens in medio ventris mei.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Aruit tamquam testa virtus mea, et lingua mea adhæsit faucibus meis: et in pulverem mortis deduxisti me.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Quoniam circumdederunt me canes multi: concilium malignantium obsedit me. Foderunt manus meas et pedes meos:
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
dinumeraverunt omnia ossa mea. Ipsi vero consideraverunt et inspexerunt me:
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
diviserunt sibi vestimenta mea, et super vestem meam miserunt sortem.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
Tu autem Domine ne elongaveris auxilium tuum a me: ad defensionem meam conspice.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Erue a framea Deus animam meam: et de manu canis unicam meam:
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Salva me ex ore leonis: et a cornibus unicornium humilitatem meam.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
Narrabo nomen tuum fratribus meis: in medio ecclesiæ laudabo te.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Qui timetis Dominum laudate eum: universum semen Iacob glorificate eum:
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
Timeat eum omne semen Israel: quoniam non sprevit, neque despexit deprecationem pauperis: Nec avertit faciem suam a me: et cum clamarem ad eum exaudivit me.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Apud te laus mea in ecclesia magna: vota mea reddam in conspectu timentium eum.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
Edent pauperes, et saturabuntur: et laudabunt Dominum qui requirunt eum: vivent corda eorum in sæculum sæculi.
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Reminiscentur et convertentur ad Dominum universi fines terræ: Et adorabunt in conspectu eius universæ familiæ Gentium.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Quoniam Domini est regnum: et ipse dominabitur Gentium.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
Manducaverunt et adoraverunt omnes pingues terræ: in conspectu eius cadent omnes qui descendunt in terram.
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
Et anima mea illi vivet: et semen meum serviet ipsi.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
Annunciabitur Domino generatio ventura: et annunciabunt cæli iustitiam eius populo qui nascetur, quem fecit Dominus.
