Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
Al maestro del coro. Sull'aria: «Cerva dell'aurora». Salmo. Di Davide. «Dio mio, Dio mio, perché mi hai abbandonato? Tu sei lontano dalla mia salvezza»: sono le parole del mio lamento.
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Dio mio, invoco di giorno e non rispondi, grido di notte e non trovo riposo.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
Eppure tu abiti la santa dimora, tu, lode di Israele.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
In te hanno sperato i nostri padri, hanno sperato e tu li hai liberati;
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
a te gridarono e furono salvati, sperando in te non rimasero delusi.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
Ma io sono verme, non uomo, infamia degli uomini, rifiuto del mio popolo.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
Mi scherniscono quelli che mi vedono, storcono le labbra, scuotono il capo:
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
«Si è affidato al Signore, lui lo scampi; lo liberi, se è suo amico».
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Sei tu che mi hai tratto dal grembo, mi hai fatto riposare sul petto di mia madre.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
Al mio nascere tu mi hai raccolto, dal grembo di mia madre sei tu il mio Dio.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Da me non stare lontano, poiché l'angoscia è vicina e nessuno mi aiuta.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Mi circondano tori numerosi, mi assediano tori di Basan.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
Spalancano contro di me la loro bocca come leone che sbrana e ruggisce.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Come acqua sono versato, sono slogate tutte le mie ossa. Il mio cuore è come cera, si fonde in mezzo alle mie viscere.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
E' arido come un coccio il mio palato, la mia lingua si è incollata alla gola, su polvere di morte mi hai deposto.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Un branco di cani mi circonda, mi assedia una banda di malvagi; hanno forato le mie mani e i miei piedi,
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
posso contare tutte le mie ossa. Essi mi guardano, mi osservano:
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
si dividono le mie vesti, sul mio vestito gettano la sorte.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
Ma tu, Signore, non stare lontano, mia forza, accorri in mio aiuto.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Scampami dalla spada, dalle unghie del cane la mia vita.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Salvami dalla bocca del leone e dalle corna dei bufali.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
Annunzierò il tuo nome ai miei fratelli, ti loderò in mezzo all'assemblea.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Lodate il Signore, voi che lo temete, gli dia gloria la stirpe di Giacobbe, lo tema tutta la stirpe di Israele;
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
perché egli non ha disprezzato né sdegnato l'afflizione del misero, non gli ha nascosto il suo volto, ma, al suo grido d'aiuto, lo ha esaudito.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Sei tu la mia lode nella grande assemblea, scioglierò i miei voti davanti ai suoi fedeli.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
I poveri mangeranno e saranno saziati, loderanno il Signore quanti lo cercano: «Viva il loro cuore per sempre».
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Ricorderanno e torneranno al Signore tutti i confini della terra, si prostreranno davanti a lui tutte le famiglie dei popoli.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Poiché il regno è del Signore, egli domina su tutte le nazioni.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
A lui solo si prostreranno quanti dormono sotto terra, davanti a lui si curveranno quanti discendono nella polvere. E io vivrò per lui,
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
lo servirà la mia discendenza. Si parlerà del Signore alla generazione che viene;
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
annunzieranno la sua giustizia; al popolo che nascerà diranno: «Ecco l'opera del Signore!».
