Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
Az éneklőmesternek az ajjelethassakhar szerint; Dávid zsoltára. Én Istenem, én Istenem, miért hagytál el engemet? Távol van megtartásomtól jajgatásomnak szava.
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Én Istenem, kiáltok nappal, de nem hallgatsz meg; éjjel is és nincs nyugodalmam.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
Pedig te szent vagy, a ki Izráel dícséretei között lakozol.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
Benned bíztak atyáink; bíztak és te megszabadítottad őket.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
Hozzád kiáltottak és megmenekültek; benned bíztak és nem szégyenültek meg.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
De én féreg vagyok s nem férfiú; embereknek csúfja és a nép útálata.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
A kik engem látnak, mind csúfolkodnak rajtam, félrehúzzák ajkaikat és hajtogatják fejöket:
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
Az Úrra bízta magát, mentse meg őt; szabadítsa meg őt, hiszen gyönyörködött benne!
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Mert te hoztál ki engem az anyám méhéből, és biztattál engem anyámnak emlőin.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
Születésem óta a te gondod voltam; anyám méhétől fogva te voltál Istenem.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Ne légy messze tőlem, mert közel a nyomorúság, és nincs, a ki segítsen.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Tulkok sokasága kerített be engem, körülfogtak engem Básán bikái.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
Feltátották rám szájokat, mint a ragadozó és ordító oroszlán.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Mint a víz, úgy kiöntettem; csontjaim mind széthullottak; szívem olyan lett, mint a viasz, megolvadt belső részeim között.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Erőm kiszáradt, mint cserép, nyelvem ínyemhez tapadt, és a halál porába fektetsz engemet.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Mert ebek vettek körül engem, a gonoszok serege körülfogott; átlyukasztották kezeimet és lábaimat.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
Megszámlálhatnám minden csontomat, ők pedig csak néznek s bámulnak rám.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
Megosztoznak ruháimon, és köntösömre sorsot vetnek.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
De te, Uram, ne légy messze tőlem; én erősségem, siess segítségemre.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Szabadítsd meg lelkemet a kardtól, s az én egyetlenemet a kutyák körmeiből.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Ments meg engem az oroszlán torkából, és a bivalyok szarvai közül hallgass meg engem.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
Hadd hirdessem nevedet atyámfiainak, és dicsérjelek téged a gyülekezetben.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Ti, a kik félitek az Urat, dicsérjétek őt! Jákób minden ivadékai dicsőítsétek őt, és féljétek őt Izráel minden magzata!
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
Mert nem veti meg és nem útálja meg a szegény nyomorúságát; és nem rejti el az ő orczáját előle, és mikor kiált hozzá, meghallgatja.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Felőled lesz dicséretem a nagy gyülekezetben. Az én fogadásaimat megadom azok előtt, a kik félik őt.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
Esznek a nyomorultak és megelégesznek, dicsérik az Urat, a kik őt keresik. Éljen szívetek örökké!
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Megemlékeznek és megtérnek az Úrhoz a föld minden határai, és leborul előtted a pogányok minden nemzetsége.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Mert az Úré a királyi hatalom, uralkodik a pogányokon is.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
Esznek és leborulnak a föld gazdagai mind; ő előtte hajtanak térdet, a kik a porba hullanak, és a ki életben nem tarthatja lelkét.
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
Őt szolgálják a fiak, az Úrról beszélnek az utódoknak.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
Eljőnek s hirdetik az ő igazságát az ő utánok való népnek, hogy ezt cselekedte!
