Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
Mon Dieu, mon Dieu, pourquoi m'as-tu abandonné, t'éloignant de ma délivrance et des paroles de mon gémissement?
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Mon Dieu, je crie le jour, mais tu ne réponds point; et la nuit, et je n'ai point de repos.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
Cependant tu es le Saint, qui habites au milieu des louanges d'Israël.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
Nos pères se sont confiés en toi; ils se sont confiés en toi, et tu les as délivrés.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
Ils ont crié vers toi, et ils ont été délivrés; ils se sont confiés en toi, et ils n'ont pas été confus.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
Mais moi, je suis un ver, et non un homme; l'opprobre des hommes et le méprisé du peuple.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
Tous ceux qui me voient se raillent de moi; ils ouvrent la bouche, ils secouent la tête.
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
Il se repose sur l'Éternel, disent-ils, qu'il le délivre; qu'il le sauve, puisqu'il a mis en lui son affection.
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Oui, c'est toi qui m'as tiré du sein de ma mère, et qui m'as fait reposer en paix sur sa mamelle.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
J'ai été remis en tes mains dès ma naissance; dès le sein de ma mère tu es mon Dieu.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Ne t'éloigne pas de moi, car la détresse est proche, car il n'y a personne pour me secourir!
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Des taureaux nombreux m'environnent; de puissants taureaux de Bassan m'entourent.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
Ils ouvrent leur gueule contre moi, comme un lion déchirant et rugissant.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Je suis comme de l'eau qui s'écoule, et tous mes os se sont déjoints; mon cœur est comme la cire, il se fond dans mes entrailles.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Ma vigueur est desséchée comme la brique; ma langue est attachée à mon palais, et tu m'as couché dans la poussière de la mort.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Car des chiens m'ont environné, une bande de méchants m'a entouré; ils ont percé mes mains et mes pieds.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
Je compterais tous mes os. Ils me considèrent et me regardent.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
Ils partagent entre eux mes vêtements; ils tirent ma robe au sort.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
Toi donc, Éternel, ne t'éloigne pas!
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Toi, ma force, accours à mon aide! Délivre mon âme de l'épée, mon unique bien de la patte des chiens!
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Sauve-moi de la gueule du lion, retire-moi d'entre les cornes des buffles!
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
J'annoncerai ton nom à mes frères; je te louerai au milieu de l'assemblée.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Vous qui craignez l'Éternel, louez-le; toute la race de Jacob, glorifiez-le; toute la race d'Israël, redoutez-le!
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
Car il n'a point méprisé ni dédaigné l'affliction de l'affligé; il ne lui a point caché sa face; mais il l'a exaucé quand il criait vers lui.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Tu seras loué par moi dans la grande assemblée; j'accomplirai mes vœux en présence de ceux qui te craignent.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
Les humbles mangeront et seront rassasiés; ceux qui cherchent l'Éternel, le loueront; votre cœur vivra à perpétuité.
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Tous les bouts de la terre s'en souviendront, et reviendront à l'Éternel; toutes les familles des nations se prosterneront devant ta face.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Car le règne appartient à l'Éternel, et il domine sur les nations.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
Tous les riches de la terre mangeront aussi et se prosterneront; tous ceux qui descendent vers la poussière et celui qui ne peut conserver sa vie, s'inclineront devant lui.
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
La postérité le servira; on parlera de l'Éternel à la génération future.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
Ils viendront, et raconteront sa justice au peuple qui naîtra, parce qu'il aura fait ces choses.
