Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
“To the chief musician upon Ayeleth-hashachar, a psalm of David.” My God, my God, why hast thou forsaken me? why art thou so far from saving me, and from the words of my loud complaint?
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
O my God! I call in the day-time, but thou answerest not; and in the night I find no rest.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
But thou art holy, O thou that dwellest amidst the praises of Israel.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
In thee did our fathers trust: they trusted, and thou didst deliver them.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
Unto thee they cried, and were delivered: in thee they trusted, and were not put to shame.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
But I am a worm, and not a man, a reproach of men, and despised of people.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
All those who see me laugh me to scorn: they draw open their lips, they shake their head, [saying, ]
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
“Let him throw himself on the Lord, that he may deliver him: he will save him, for he delighteth in him.”
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Yea, thou art he that took me from the womb: thou hast been my trust when I hung on my mother's breasts.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
Upon thee was I cast from my birth: from my mother's womb art thou my God.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Oh be not far from me [now]; for distress is near; for there is none to help.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Many steers have encompassed me: the strong bulls of Bashan have beset me round.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
They have opened wide against me their mouth, [as] a ravenous and roaring lion.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Like water am I poured out, and all my bones are disjointed: my heart is become like wax, it is melted in the midst of my entrails.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Like a potsherd is my strength dried up; and my tongue cleaveth to my palate; and into the dust of death hast thou laid me down.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
For dogs have encompassed me; the assembly of the wicked have enclosed me: like lions [they threaten] my hands and my feet.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
I may number all my bones: [while] they stare and look upon me.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
They divide my clothes among themselves, and for my garment do they cast lots.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
But thou, O Lord, be not far from me: O [thou who art] my strength, hasten to my aid.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Deliver from the sword my life, from the power of the dog my solitary soul.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Save me from the lion's mouth; as thou hast answered me from the horns of the reem.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
I will relate thy name unto my brethren: in the midst of the congregation will I praise thee.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Ye that fear the Lord, praise him; all ye the seed of Jacob, glorify him; and be in dread of him, all ye the seed of Israel.
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
For he hath not despised nor abhorred the affliction of the poor; neither hath he hidden his face from him; but when he cried unto him, he heard.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Of thee shall be my praise in a great assembly: my vows will I pay in the presence of those who fear him.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
The meek shall eat and be satisfied; they who seek him shall praise the Lord: may your heart live for ever.
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
All the ends of the world shall remember and return unto the Lord: and all the families of the nations shall bow themselves down before thee.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
For the kingdom is the Lord's, and he governeth the nations.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
All they that eat the fat of the earth shall bow themselves down; before him shall bend the knee all that are going down into the dust; for none can keep alive his own soul.
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
Distant ages shall serve him; there shall be related of the Lord unto future generations.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
They will come, and will tell his righteousness unto a people yet unborn, that he hath done this.
