Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
My God, my God, why have you forsaken me? why are you so far from helping me, and from the words of my roaring?
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
O my God, I cry in the day time, but you hear not; and in the night season, and am not silent.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
But you are holy, O you that inhabit the praises of Israel.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
Our fathers trusted in you: they trusted, and you did deliver them.
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
They cried unto you, and were delivered: they trusted in you, and were not confounded.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
But I am a worm, and no man; a reproach of men, and despised of the people.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
All they that see me laugh me to scorn: they shoot out the lip, they shake the head, saying,
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
He trusted on the LORD that he would deliver him: let him deliver him, seeing he delighted in him.
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
But you are he that took me out of the womb: you did make me hope when I was upon my mother's breasts.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
I was cast upon you from the womb: you are my God from my mother's belly.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Be not far from me; for trouble is near; for there is none to help.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Many bulls have compassed me: strong bulls of Bashan have beset me round.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
They gaped upon me with their mouths, as a ravening and a roaring lion.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
I am poured out like water, and all my bones are out of joint: my heart is like wax; it is melted in the midst of my bowels.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
My strength is dried up like a potsherd; and my tongue cleaves to my jaws; and you have brought me into the dust of death.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
For dogs have compassed me: the assembly of the wicked have enclosed me: they pierced my hands and my feet.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
I may tell all my bones: they look and stare upon me.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
They part my garments among them, and cast lots upon my vesture.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
But be not you far from me, O LORD: O my strength, haste you to help me.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Deliver my soul from the sword; my darling from the power of the dog.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Save me from the lion's mouth: for you have heard me from the horns of the unicorns.
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
I will declare your name unto my brethren: in the midst of the congregation will I praise you.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
All of you that fear the LORD, praise him; all you the seed of Jacob, glorify him; and fear him, all you the seed of Israel.
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
For he has not despised nor abhorred the affliction of the afflicted; neither has he hid his face from him; but when he cried unto him, he heard.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
My praise shall be of you in the great congregation: I will pay my vows before them that fear him.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
The meek shall eat and be satisfied: they shall praise the LORD that seek him: your heart shall live for ever.
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
All the ends of the world shall remember and turn unto the LORD: and all the families of the nations shall worship before you.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
For the kingdom is the LORD's: and he is the governor among the nations.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
All they that be fat upon earth shall eat and worship: all they that go down to the dust shall bow before him: and none can keep alive his own soul.
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
A seed shall serve him; it shall be accounted to the Lord for a generation.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
They shall come, and shall declare his righteousness unto a people that shall be born, that he has done this.
