Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
Zborovođi. Po napjevu “Košuta u zoru”. Psalam. Davidov. Bože moj, Bože moj, zašto si me ostavio? Daleko si od ridanja moga.
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Bože moj, vičem danju, al'ne odvraćaš; noću vapijem i nema mi počinka.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
A ipak, ti u Svetištu prebivaš, Nado Izraelova!
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
U tebe se očevi naši uzdaše, uzdaše se, i ti ih izbavi;
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
k tebi su vikali i spasavali se, u tebe se uzdali, i postidjeli se nisu.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
A ja, crv sam, a ne čovjek, ruglo ljudi i naroda prezir.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
Koji me vode, podruguju se meni, razvlače usne, mašu glavom:
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
“U Jahvu se on uzda, neka ga sad izbavi, neka ga spasi ako mu omilje!”
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Iz krila majčina ti si me izveo, mir mi dao na grudima majke.
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
Tebi sam predan iz materine utrobe, od krila majčina ti si Bog moj.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Ne udaljuj se od mene, blizu je nevolja, a nikog nema da mi pomogne.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Opkoliše me junci mnogobrojni, bašanski bikovi okružiše mene.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
Ždrijela svoja razvaljuju na me k'o lav koji plijen kida i riče.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Kao voda razlih se, sve mi se kosti rasuše; srce mi posta poput voska, topi se u grudima mojim.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Grlo je moje kao crijep suho, i moj se jezik uz nepce slijepi: u prah smrtni bacio si mene.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Opkolio me čopor pasa, rulje me zločinačke okružile. Probodoše mi ruke i noge,
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
sve kosti svoje prebrojiti mogu, a oni me gledaju i zure na me.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
Haljine moje dijele među sobom i kocku bacaju za odjeću moju.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
Ali ti, o Jahve, daleko mi ne budi; snago moja, pohiti mi u pomoć!
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Dušu moju istrgni maču, iz šapa pasjih život moj.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Spasi me iz ralja lavljih i jadnu mi dušu od rogova bivoljih!
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
A sada, braći ću svojoj naviještat' ime tvoje, hvalit ću te usred zbora.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
“Koji se bojite Jahve, hvalite njega! Svi od roda Jakovljeva, slavite njega! Svi potomci Izraelovi, njega se bojte!
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
Jer nije prezreo ni zaboravio muku jadnika, i nije sakrio lice svoje od njega; kad ga je zazvao, on ga je čuo.”
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
Zato ću te hvaliti u zboru veliku, pred vjernicima tvojim izvršit' zavjete.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
Siromasi će jesti i nasitit će se, hvalit će Jahvu koji traže njega: nek' živi srce vaše dovijeka!
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Spomenut će se i Jahvi se vratit' svi krajevi zemlje; pred njim će n§icÄe pasti sve obitelji pogana.
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Jer Jahvino je kraljevstvo, on je vladar pucima.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
Njemu će se jedinom klanjati svi koji snivaju u zemlji, pred njim se sagnuti svi koji u prah silaze. I moja će duša za njega živjeti,
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
njemu će služiti potomstvo moje. O Gospodu će se pripovijedat'
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
slijedećem koljenu, o njegovoj pravdi naviještati narodu budućem: “Ovo učini Jahve!”
