Псалми 22
1 Для дириґента хору. На спів: „Ланя зорі́ досві́тньої“. Псалом Давидів. Боже мій, Боже мій, — на́що мене Ти покинув? Далекі слова́ мого зо́йку від спасі́ння мого!
За първия певец по “Кошутата на зората”. Давидов псалом. Боже мой, Боже мой, защо си ме оставил? Защо стоиш далеч и не ми помагаш, Нито внимаваш на думите на охкането ми?
2 Мій Боже, взиваю я вдень, — та Ти не озве́шся, і кли́чу вночі, — і споко́ю немає мені!
Боже мой, викам денем, но не отговаряш, И нощем, но нямам отдих.
3 Та Ти — Святий, пробува́єш на хва́лах Ізраїлевих!
Но Ти си Светият, Който си възцарен между Израилевите хваления.
4 На Тебе наді́ялись наші батьки́, надіялися — і Ти ви́зволив їх.
На тебе уповаваха бащите ни Уповаваха, и Ти ги избави,
5 До Тебе взива́ли вони — і спасе́ні були́, на Тебе наді́ялися — і не посоро́мились.
Към Тебе извикаха, и бяха избавени; На Тебе уповаваха, и не се посрамиха.
6 А я — червяк, а не чоловік, посміхо́вище лю́дське й погорда в наро́ді.
А аз съм червей, а не човек, Укоряван от човеците, и презрян от людете.
7 Всі, хто бачить мене, — насміхаються з мене, розкривають роти́, головою хита́ють!
Всички, които ме гледат, ругаят ме, Отварят устните си, кимват с глава и казват:
8 „Поклада́вся на Господа він, — хай же рятує його́, нехай Той його ви́зволить, — він бо Його уподо́бав!“
Той упова на Господа: нека го избави; Нека го избави понеже има благоволение в него.
9 Бо з утро́би Ти вивів мене, Ти безпе́чним мене учинив був на пе́рсах матері моєї!
Но Ти си, Който си ме извадил из утробата; Ти си ме научил да уповавам като бях на майчините си гърди,
10 На Тебе з утро́би я зда́ний, від утроби матері моєї — Ти мій Бог!
На Тебе бях оставен от рождението си; От утробата на майка ми Ти си мой Бог.
11 Не віддаля́йся від мене, бо горе близьке́, бо нема мені помічника́!
Да се не отдалечиш от мене; защото скръбта е близо, Понеже няма помощник.
12 Багато бикі́в оточи́ли мене, баша́нські бугаї́ обступи́ли мене,
Много юнци ме обиколиха; Силни васански бикове ме окръжиха.
13 на мене розкрили вони свої па́щі, як лев, що шмату́є й ричи́ть!
Отвориха срещу мене устата си, Като лъв, който граби и реве.
14 Я розлитий, немов та вода, і всі кості мої поділи́лись, стало серце моє, немов віск, розтопи́лось в моє́му нутрі.
Разлях се като вода, И разглобиха се всичките ми кости; Сърцето ми стана като восък, Разтопява се всред вътрешностите ми.
15 Висохла сила моя, як лушпи́ння, і прили́п мій язик до мого піднебі́ння, і в по́рох смерте́льний поклав Ти мене.
Силата ми изсъхна като черепка, И езикът ми прилепна за челюстите ми; И Ти си ме свел в пръстта на смъртта.
16 Бо пси оточи́ли мене, обліг мене на́товп злочи́нців, проколо́ли вони мої руки та но́ги мої.
Защото кучета ме обиколиха; Тълпа от злодейци ме окръжи; Прободоха ръцете ми и нозете ми.
17 Я висох, рахую всі ко́сті свої, а вони придивля́ються й бачать нещастя в мені!
Мога да преброя всичките си кости, Хората се взират в мене и ме гледат.
18 Вони ді́лять для се́бе одежу мою, а про ша́ту мою жеребка́ вони кидають.
Разделиха си дрехите ми, И за облеклото ми хвърлиха жребие.
19 А Ти, Господи, не віддаляйся, — Допомо́го моя, поспіши ж мені на оборо́ну!
Но Ти, Господи, да се не отдалечиш; Ти, сило моя, побързай да ми помогнеш.
20 Від меча збережи мою душу, одина́чку мою з руки пса!
Избави от меча душата ми, Живота ми от силата на кучето.
21 Спаси мене від пащі ле́в'ячої, а вбогу мою — від рогів бу́йволів.
Избави ме от устата на лъва И от роговете не дивите волове. Ти си ме послушал!
22 Я звіщатиму Ймення Твоє своїм бра́ттям, буду хвалити Тебе серед збо́ру!
Ще възвестявам името Ти на братята си; Всред събранието ще Те хваля.
23 Хто боїться Господа, прославляйте Його, увесь Яковів роде — шануйте Його, страхайтесь Його, все насіння Ізраїлеве,
Вие, които се боите от Господа, хвалете Го; Цяло Яковово потомство славете Го; И бойте Му се, всички вие от Израилевото потомство.
24 бо Ві́н не пого́рдував і не знева́жив стражда́ння убогого, і від нього обличчя Свого́ не сховав, а почув, як він кликав до Ньо́го!
Защото не е презрял и не се е отвърнал от скръбта на оскърбения, Нито е скрил лицето Си от него; Но послуша, когато извика той към Него.
25 Від Тебе повста́не хвала́ моя в зборі великім, — принесу́ свої жертви в присутності тих, хто боїться Його, —
От Тебе е гдето принасям хваление в голямото събрание: Ще изпълня обреците си пред ония, които Му се боят.
26 будуть їсти покірні — і си́тими ста́нуть, хвали́тимуть Господа ті, хто шукає Його, буде жить серце ваше навіки!
Смирените ще ядат и ще се наситят; Ще хвалят Господа ония, които Го търсят; Сърцето ви нека живее вечно.
27 Усі кі́нці землі спам'ята́ють, і до Господа ве́рнуться, і вкло́няться перед обличчям Його́ всі племе́на наро́дів,
Ще си спомнят и ще се обърнат към Господа Всичките земни краища, И ще се покланят пред Тебе Всичките племена на народите;
28 бо царство Господнє, — і Він Пан над наро́дами!
Защото царството е на Господа, И То владее над народите.
29 Будуть їсти й покло́няться всі багачі́ на землі, перед обличчям Його на коліна попа́дають всі, хто до по́роху схо́дить і не може себе оживи́ти!
Ще ядат и ще се поклонят всичките богати на земята; Пред Него ще се преклонят всички, които слизат в пръстта; А онзи, който не може да запази живота си,
30 Бу́де пото́мство служити Йому́, — й залі́чене буде навіки у Господа.
Неговото потомство ще Му слугува; Ще се приказва за Господа на идното поколение.
31 При́йдуть і будуть звіщать Його правду наро́дові, який буде наро́джений, що Він це вчинив!
Ще дойдат и ще известят правдата Му На люде, които ще се родят, казвайки, че Той е сторил това.
