Псалми 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

Чому бентежаться народи і племена задумують марне?

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

Повстають царі землі, і можновладці гуртуються разом проти Господа й проти Його Помазанця.

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

«Розірвемо їхні кайдани, – [кажуть вони], – скинемо їхні пута!»

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

Той, Хто сидить на небесах, сміється, Володар глузує з них.

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

Тоді Він промовить до них у гніві Своєму і полум’ям [люті] Своєї настрашить їх:

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

«Ось Я поставив царя Мого над Сіоном, Моєю святою горою».

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Сповіщу-но я постанову Господню: Він промовив до мене: «Ти Мій Син, Я сьогодні породив Тебе.

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

Проси в Мене – і Я дам Тобі народи у спадок, і володіння Твоє – аж до країв землі.

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

Ти уразиш їх жезлом залізним, як посуд, [виріб] гончаря, розіб’єш їх».

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

Отже, царі, схаменіться, отямтеся, судді землі!

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

Служіть Господеві зі страхом і радійте з тремтінням.

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Цілуйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб ви не загинули на своєму шляху, бо гнів Його спалахне вмить. Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!