Псалми 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

Zakaj hrumé narodi in ljudstva si izmišljajo prazno?

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

Zemlje kralji vstajajo in prvaki se posvetujejo skupaj zoper Gospoda in zoper maziljenca njegovega:

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

Raztrgajmo njih vezí in sè sebe vrzimo njih debele vrvi!

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

Sedeči v nebesih se smeje; zasmehuje jih Gospod.

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

Tedaj jih ogovorí v jezi svoji, in v srdu svojem jih prestraši:

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

Saj sem jaz pomazilil kralja svojega ter postavil čez Sijon, gôro svetosti svoje.

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Oznanim naj sklep: Gospod mi je rekel: Sin si moj, jaz sem te danes rodil.

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

Prosi me, in narode ti dam v posest in kraje zemlje v pravico posesti tvoje.

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

Zdrobiš jih s šibo železno; kakor prsteno posodo jih razsuješ.

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

Zdaj torej, kralji, poslušajte; poduk sprejmite, o zemlje sodniki!

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

V svetem strahu služite Gospodu, in radujte se v trepetu!

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Poljubite Sina, da se ne razsrdi in ne poginete na potu, ako se le kolikaj razvname jeza njegova; blagor vsem, kateri pribegajo do njega.