Псалми 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

Warum sind die Heiden so wild erregt? / Warum sinnen die Völker, was nichtig ist?

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

Der Erde Könige lehnen sich auf, / Und die Würdenträger beraten sich / Wider Jahwe und seinen Gesalbten:

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

"Auf, laßt uns sprengen ihre Bande / Und von uns werfen ihre Seile!"

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

Der in den Himmeln thronet, lacht, / Adonái spottet ihrer.

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

Dann aber redet er sie an im Zorn / Und wird sie schrecken in seinem Grimm:

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

"Ich habe meinen König eingesetzt / auf Zion, meinem heilgen Berg!"

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

"Ich will verkünden Jahwes Spruch: / Er hat mir gesagt: 'Mein Sohn bist du, / Ich habe dich heute gezeugt!

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

Fordre von mir, so geb ich dir Völker zum Erbe / Und die Enden der Erde zum Eigentum.

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

Du sollst sie zerschmettern mit eisernem Stab, / Wie Töpfergeschirr sie zerschlagen!'"

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

Nun denn, ihr Könige, seid verständig! / Lasset euch warnen, ihr Richter auf Erden!

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

Dienet Jahwe mit Ehrfurcht / Und jubelt ihm zu mit Zittern!

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Küsset den Sohn, damit er nicht zürne / Und ihr umkommet auf euerm Weg! / Denn bald wird sein Zorn entbrennen. / Heil allen, die bei ihm Zuflucht suchen!