Псалми 2

1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?

Miksi pakanat pauhaavat ja kansat turhia ajattelevat?

2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:

Maan kuninkaat nousevat, ruhtinaat yhdessä neuvottelevat Herraa ja hänen voideltuansa vastaan:

3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!

"Katkaiskaamme heidän kahleensa, heittäkäämme päältämme heidän köytensä".

4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!

Hän, joka taivaassa asuu, nauraa; Herra pilkkaa heitä.

5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:

Kerran hän on puhuva heille vihassansa, peljättävä heitä hirmuisuudessaan:

6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.

"Minä olen asettanut kuninkaani Siioniin, pyhälle vuorelleni".

7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.

Minä ilmoitan, mitä Herra on säätänyt. Hän lausui minulle: "Sinä olet minun poikani, tänä päivänä minä sinut synnytin.

8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!

Ano minulta, niin minä annan pakanakansat sinun perinnöksesi ja maan ääret sinun omiksesi.

9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.

Rautaisella valtikalla sinä heidät muserrat, niinkuin saviastian sinä särjet heidät."

10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:

Tulkaa siis järkiinne, kuninkaat, maan tuomarit, ottakaa nuhteesta vaari.

11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!

Palvelkaa Herraa pelvolla ja iloitkaa vavistuksella.

12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!

Antakaa suuta pojalle, ettei hän vihastuisi ettekä te hukkuisi tiellänne. Sillä hänen vihansa syttyy äkisti. Autuaat ovat kaikki, jotka häneen turvaavat.