Псалми 2
1 Чого то племе́на бунтують, а наро́ди задумують ма́рне?
Why do the nations rage, and the peoples imagine a vain thing?
2 Зе́мні царі повстають, і князі нара́джуються ра́зом на Господа та на Його Помаза́нця:
The kings of the earth set themselves, and the rulers take counsel together, against the LORD, and against his anointed, [saying],
3 „Позриваймо ми їхні кайда́ни, і поскидаймо із себе їхні пу́та!
Let us break their bands asunder, and cast away their cords from us.
4 Але Той, Хто на небеса́х пробува́є — посміється, Владика їх висміє!
He that sitteth in the heavens shall laugh: the Lord shall have them in derision.
5 Він тоді в Своїм гніві промовить до них, і настра́шить їх Він у Своїм пересе́рді:
Then shall he speak unto them in his wrath, and vex them in his sore displeasure:
6 „Я ж помазав Свого Царя на Сіон, святу го́ру Свою.
Yet I have set my king upon my holy hill of Zion.
7 Я хочу звістити постанову: Промовив до Мене Господь: Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.
I will tell of the decree: the LORD said unto me, Thou art my son; this day have I begotten thee.
8 Жадай Ти від Мене, — і дам Я наро́ди Тобі, як спадщину Твою, володі́ння ж Твоє — аж по кі́нці землі!
Ask of me, and I will give thee the nations for thine inheritance, and the uttermost parts of the earth for thy possession.
9 Ти їх повбиваєш залізним жезло́м, потовчеш їх, як по́суд ганча́рський“.
Thou shalt break them with a rod of iron; thou shalt dash them in pieces like a potter’s vessel.
10 А тепер — помудрійте, царі, навчіться ви, су́дді землі:
Now therefore be wise, O ye kings: be instructed, ye judges of the earth.
11 Служіть Господе́ві зо стра́хом, і радійте з тремті́нням!
Serve the LORD with fear, and rejoice with trembling.
12 Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався, і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незаба́ром запа́литься. Блаженні усі, хто на Нього наді́ється!
Kiss the son, lest he be angry, and ye perish in the way, for his wrath will soon be kindled. Blessed are all they that put their trust in him.
